Просто вони

Наступного дня Ніна ледь не вдавилася, нетерпляче прожовуючи шматочки їжі й радіючи, що мама й тато пішли в магазин та не бачили цього. Подумати тільки! Їй вже дев’ятнадцять, а батьки досі трусяться, коли вона починає спілкуватися з особами протилежної статі. Глибоко в душі дівчина розуміла, що в цій ситуації, їх можна зрозуміти, та на разі не мала ані найменшого бажання щось аналізувати.

Ніна вистукувала хаотичний ритм ступнями й притискала кулачки один до одного, чекаючи, коли Ігор відповість на відеодзвінок. Перед очима світилося вже знайоме темно-зелене віконце і фотографія хлопця, але щось не давало їй спокою. Причина хвилювання, яка крутилася десь на рівні підсвідомого, так і не встигла вигулькнути на поверхню — на дзвінок відповіли.

— Привіт, — почула дівчина якогось незнайомця. — Знаю, що ти не мене очікувала побачити. Поняття не маю, що тобі нарозповідав Ігор, але не сприймай серйозно. Він вже й раніше подібним займався. Прошу в тебе вибачення за нього. І бувай, — випалив на одному подиху.

— Чекай! — Ніна то відкривала, то закривала рота. — Я… Я нічого не зрозуміла. Де Ігор?

— Ох! — шумно видихнув і насупився. — Чесно кажучи, жартувати над такою молоденькою дівчинкою занадто навіть для мого горе-дружка, — буркнув Артем більше до себе, ніж до геть зблідлої Ніни. — Слухай… Мені справді шкода, але окрім вибачень нічого не можу запропонувати. Забудь цього бовдура.

На цих словах хлопець перервав зв’язок. Ігноруючи гупання серця, яке віддавало майже болючими відчуттями аж у вуха, дівчина спробувала ще раз набрати Ігоря, але цього разу сайт повідомив, що той додав її до чорного списку.

Дні потягнулися в’язкими й огидними годинами. Ніна одночасно сумувала і корила себе за те, що так переживала через майже незнайомця, час спілкування з яким обмежувався лишень нещасною половинкою одної єдиної доби. Втім, канікули в університеті закінчилися і повернення до навчання допомогло почати забувати те, що сталося.

Одного вечора Ніна знову відкрила те саме повідомлення. Виявилося, що сайт більше не відкривався: при спробі перейти за посиланням з’являлася помилка. А лист видалився без жодних проблем.

«Та воно й на краще, — аби не лишати спокусу, очистила кошик, в якому повідомлення могло зберігатися ще певний час. — Тепер точно кінець».

Заснула Ніна, натхнена готовністю почати новий розділ свого життя. Та ранковий дзвінок у двері зруйнував її плани. На порозі стояв Ігор. Дівчина відчула жорстоке дежавю.

Знову раптово.

Знову він.

На автоматі відступила вбік, пропускаючи хлопця в дім. Він зайшов, але від дверей відійти не наважився. Не знаючи, як поводитися, просто почав говорити. Розповідав довго і заплутано, часто перескакував з одного на інше, але Ніна поступово змогла відновити цілісну картину.

Як виявилося, коли вона зателефонувала йому наступного дня, Ігор саме вийшов в магазин за продуктами. А відеодзвінок прийняв його друг Артем, який неправильно зрозумів ситуацію.

— А що він подумав? — вперше озвалася Ніна.

— Ну… Розумієш… Це один з моїх стандартних тупуватих жартів. Зареєструватися на сайті знайомств під його ім’ям та подружитися з купою дівчат, щоб ті потім діставали його. Він подумав, що я і цього разу те саме викинув.

— Тобто в тебе окрім мене ще купа нових знайомих з’явилося, так? — її голос звучав приглушено, між словами розгубилися паузи — вона дуже старалася не розплакатися.

— Звісно ні! Скажу чесно, я планував повторити свій коронний прикол, але коли побачив твоє фото, не те що про свої початкові плани забувся, я ім’я своє заледве згадав.

На Ніниному обличчі емоції хаотично змінювали одна одну. Через неординарність ситуації й шок, який ще не зовсім минув, вона ніяк не могла до кінця зрозуміти почуте. Та зрештою дівчина зібрала думки до купи, раптово просяяла трохи тремтливою посмішкою і ще більш неочікувано, як для себе, так і свого ранкового гостя, повисла на його шиї.

Ігор почав потроху щось усвідомлювати, лише коли русяве волосся залоскотало його щоки. Він злегка повернув голову й ткнувся у нього носом. Вдихнув аромат, який відгукнувся тремтінням в кінчиках пальців.

«Так от, як пахне сонце, — промчала в голові дивна думка. — Яка дурниця! Добре, що вголос не ляпнув».

Далі була не одна і не дві чашки чаю… Ігор розповів, як шукав її. А ще поділився історією створення сайту «ВподобайМене.com». Про містифікацію від розробника теж не забув. Хоча вони зійшлися на тому, що чоловік навмисно створив таку атмосферу і власноруч підтримував її.

— Цікаво, а чому про специфічні принципи функціонування сайту не попереджують завчасно? — проговорила Ніна думку, яка вже не один день крутилася в голові. — А в листі здається взагалі трохи прибрехали… Ще й на все встановлене обмеження в часі! І ця відсутність можливості щось змінити…

— Теж довго думав над цим.

— Щось надумав?

— Знаєш, Тьомина мама вірила в кохання з першого погляду. А ще вона вважала, що до тої самої людини можуть привести лише рішення, прийняті серцем. Можливість все редагувати й довго думати, увімкне розум. Якщо сайт дійсно «мислить» як вона, то всі ці незвичні моменти отримують певний сенс.

— А ти… — опустила очі, — віриш в кохання з першого погляду?