Просто вони

Наступного дня Ніна ледь не вдавилася, нетерпляче прожовуючи шматочки їжі й радіючи від того, що батьки пішли в магазин і не бачать цього. Подумати тільки! Їй вже дев’ятнадцять, а мама з татом досі трусяться, коли вона починає спілкуватися з особами протилежної статі. Глибоко в душі дівчина звісно розуміла, що враховуючи ситуацію, їх можна зрозуміти, та поки що аналізувати щось бажання не було.

Ніна вистукувала хаотичний ритм ступнями й притискала кулачки один до одного, поки чекала, коли Єгор відповість на її відеодзвінок. Дивлячись на вже знайоме темно-зелене віконце і фотографію хлопця, вона відчула, що щось її хвилює, та причина цього, яка крутилася десь на рівні підсвідомого, так і не встигла вигулькнути на поверхню до того, як на її дзвінок відповіли.

– Привіт, – почула дівчина якогось незнайомця. – Знаю, що ти не мене очікувала побачити. Поняття не маю, що тобі нарозповідав Єгор, але не сприймай все те серйозно. Він вже й раніше подібним займався. Прошу в тебе вибачення за нього. І бувай.

– Чекай! – Ніна то відкривала, то закривала рота. – Я… Я нічого не зрозуміла. Де Єгор?

– Ох! – шумно видихнув і насупився. – Чесно кажучи, жартувати над такою молоденькою дівчинкою занадто навіть для мого горе-дружка, – сказав Артем більше до себе, ніж до геть зблідлої Ніни. – Слухай… Мені справді шкода, але окрім вибачень нічого не можу запропонувати. Забуть Єгора.

На цих словах хлопець перервав зв’язок. Ігноруючи гупання серця, яке віддавало майже болючими відчуттями аж у вуха, дівчина спробувала ще раз набрати Єгора, але цього разу отримала повідомлення про те, що той додав її до чорного списку.

Дні потягнулися в’язкими й огидними годинами. Ніна одночасно сумувала і корила себе за те, що так переживає через майже незнайомця, час спілкування з яким обмежується якоюсь нещасною половинкою одної доби.

Канікули в університеті закінчилися. Повернення до навчання допомогло відволіктися і почати забувати те, що сталося. Одного вечора Ніна знову відкрила те саме повідомлення, яке вперто не хотіло видалятися. Тоді сталися дві речі: виявилося, що сайт більше не відкривається, а при спробі перейти за посиланням з’являється помилка, а також без жодних проблем видалився лист.

«Та воно й на краще, – аби не лишати спокусу, видалила повідомлення і з кошика, в якому воно могло ще певний час зберігатися. – Тепер точно кінець».

Заснула Ніна, натхнена готовністю почати новий розділ свого життя, та ранковий дзвінок у двері зруйнував її плани. На порозі стояв Єгор. Дівчина відчула жорстоке дежавю. На автоматі відступила вбік, пропускаючи хлопця в дім. Він зайшов, але від дверей відійти не наважився. Не знаючи, як вчинити, почав говорити. Розповідав довго і заплутано, часто перескакував з одного на інше, але Ніна поступово змогла відновити цілісну картину.

Як виявилося, коли вона зателефонувала йому наступного дня після їх знайомства, Єгор саме вийшов в магазин за продуктами. А відеодзвінок прийняв його друг Артем, який неправильно зрозумів ситуацію.

– А що він подумав? – вперше озвалася Ніна.

– Ну… Розумієш… Це один з моїх стандартних тупуватих жартів. Зареєструватися на сайті знайомств від його імені та подружитися з купою дівчат, щоб ті потім діставали його. Він подумав, що я і цього разу те саме викинув.

– Тобто в тебе окрім мене ще купа нових знайомих з’явилося, так? – її голос прозвучав приглушено, а між словами були відчутні паузи.

– Звісно ні! Скажу чесно, я планував повторити свій коронний жарт, але як тільки побачив твоє фото, не те що про свої початкові плани забувся, я ім’я своє заледве згадав.

На Ніниному обличчі хаотично одна емоція змінювала іншу. Через неординарність ситуації й шок, який ще не зовсім минув, вона ніяк не могла до кінця зрозуміти почуте. Та в якийсь момент дівчина раптово зібрала до купи всі думки, просяяла трохи тремтливою посмішкою і ще більш неочікувано, як для себе, так і свого ранкового гостя, повисла на його шиї.

Єгор почав усвідомлювати те що сталося, коли русяве волосся залоскотало його щоки. Він злегка повернув голову й ткнувся у нього носом. Вдихнув аромат, який відгукнувся тремтінням в кінчиках пальців рук і ніг.

«Так от, як пахне сонце, – стрельнула в голову дивна думка. – Яка дурниця! Добре, що вголос не ляпнув».

Далі була не одна і не дві чашки чаю та розповідь про те, як Єгор знайшов її, про історію створення сайту ВподобайМене.com, включаючи містичний аспект, який приписав йому батько Артема. Хоча вони зійшлися на тому, що чоловік навмисно створив таку атмосферу і власноручно підтримує її.

– Цікаво, а чому про специфічні принципи функціонування цього сайту не попереджують завчасно? – проговорила Ніна думку, яка вже не один день крутилася в неї в голові. – А в запрошувальному листі здається взагалі трохи прибрехали… І при всьому цьому на все встановлене обмеження в часі й відсутність можливості щось змінити.

– Теж довго думав над цим.

– Щось надумав?

– Знаєш, Тьомина мама вірила в кохання з першого погляду. А ще в те, що до тої самої людини можуть привести лише рішення прийняті серцем. Можливість все редагувати й довго думати, увімкне розум. Якщо вірити в те, що сайт «мислить» як вона, то всі ці незвичні моменти отримують певний сенс.

– А ти віриш в кохання з першого погляду?