День Х

Час сплив. Сонечко готувалося прийти у світ. Воно трохи хвилювалося та надіялося на обіцяну допомогу. Декілька нескінченних важких годин і ось світло ріже очі, холодно, незатишно. Янгол, де ж ти? 
Колишньому сірому довелося багато зробити, щоб за цей час довести свою готовність самому зустрічати новонароджених. І ще більше – щоб опікуватися саме цим сонечком: світлі інструкції можуть легко стати підручниками з бюрократії. 
– Я тут, крихітко, в нас все вийде, – заспокоював блискітку янгол, проте сам не був в цьому впевнений до кінця. Він звично схилився над тім'ячком маляти та видихнув золотаву хмаринку. Але, не встигло сонечко засмутитися, пологовий щось зробив з іскристим серпанком, і той втратив колір. Потім, повільно й обережно янгол обійняв собою хмаринку й почав тьмяніти. Його яскрава сутність поступово заповнювала собою повітряну оболонку поцілунку. Забагато, занадто великий внесок для одного світлого. Але він впорається. Має впоратися. Здається, все: ніжно-жовта зірочка зайняла своє місце. Дитина зробила перший подих, й перед тим, як заплакати наче звичайне немовля, встигла посміхнутися пологовому. Вдалося!
Він підбадьорив малюка теплим дотиком і попрямував в янгольські сфери. Його обриси швидко танули та він не хотів, щоб це помітила новонароджена блискітка. Тобто він. Це був хлопчик. 
Тепер варто було зайнятися собою. Хоча він й не уявляв, що саме. Дивувався собі, що не запитав Сірого, був занадто самовпевнений. Може спробувати дістатися до нього? Але потужності на запит вже не вистачало. Є тут хтось?? 
Неочікувано долинув відгук. Ну звісно! «Нитка ментора», яка все ще пов'язувала його з вчителем-пологовим.
– Стажист, що з тобою? – ввічливо і холодно дійшло питання.
– Витратився, – подужав один дотик енергії сірий. Це вартувало йому втрати світіння ще на один тон.
«Диви, як мені щастить» – торкнулася чужа думка до колишнього сірого. 
– Це що був сарказм? – щиро здивувався він і відчув як знов гаряче розпалюється янгольська сутність. Пологовий поділився іскрою.
– А ти розраховував, що знов тільки я буду покараний? Дзуськи. 
– Ти не будеш покараний.
– З чого б мені таке потурання? І з чого ти такий радий? Смішно козі, що реп'ях на нозі?
– Тебе не покарають, тому що ти тепер Сірий. Як і я.
– Я знаю. Перший Згаслий попередив. 
– Й ти все одно..? Дякую.
– Ну все, годі. Тепер ти головний, розповідай що мені робити. І про своє «дякую» не забувай.
– Хиба янголи здатні щось забути?