Частина 14

    Після цієї знаменної зустрічі пройшло ще чотири квадри. Цього разу, очікувало пройти найскладніше випробування: піти в пекло і повернутися назад. З Ущелини зміїної луски ніхто не повертався. У порівнянні з рештою Драконової пустелі, це місце — по істині була філією пекла на землі. Глибоко, на його дні були лавові озера і річки, а з-під землі сочилися пари сіри; часом навіть земля під ногами начинила засмагати. А її дно було усіяне скелетами як людей, так і ящерів. Чомусь, за спостереженнями батька Гайді, птахи зліталися саме сюди і звідси ж вилітали в подальші сезони.
      Наші мандрівники наблизилися до краю ущелини. Ламерія спішилась та підійшла, і обережно стала з підзорною трубою до краю урвища. На вигляд нічого примітного. Пари газу та окропу заважали розглядіти як далеко простираються ці краї і де є звідти вихід. Десь вдалині з'явився вхід до печери. Дослідниця сфокусувала лінзи труби. Так і було. У печеру заходив потік води з геотермального джерела, а вздовж нього була вузенька стежка.
— Сетемець, ти ще не передумав спускатися? — запитала мандрівниця, не обираючись до хлопця.
— Ні, Ламерія. Я готовий, — підійшов хлопець, з одягненим через плече мотком альпіністського троса.
— Шанс один до ста, що ми звідти повернемося.
— Може, нам і не доведеться звідти повертатися.

        Спуск був довгим, незручним, мандрівникам доводилося декілька разів зупинятися, щоб перепочити і нього пішло, щонайменше, години у перекладі земний час. Першою торкнулася дна дівчина і одразу одягла протигаз зі свого спорядження. Потім спустився і хлопець, який послідував її прикладу. Навколо були кістки ящіроїдів, циратопсів, людей, навіть хітинові черепи черв'яків. Таке видовище не зупинило їх. Мандрівники знайшли довгі кістки з останків, щоб перевіряти шлях перед собою. Потім, дісталися одного з лавових озер у центрі Ущелини. Зрозуміли, що йти в обхід знадобиться ще біля квадри, і не за горами третя. Дуже спітніли, зрозуміли, що залишатися тут буде небезпечно. Позаду земля почала тріскатися і з неї почав виходити розпечений дим. Гайдін дістав арбалет, що належить погонщиці і передав їй. Ламерія прив'язала до стріли легкий альпіністський трос, прицілилася і пустила стрілу. Та встряла у м'яку лавову породу. Подібна операція була проведена ще двічі і тепер у трьох канатах, два з яких страхувальні, можна було спокійнісінько переміститися на протилежний край лавового озера. Потім, вони перетнули озеро і, опинившись на протилежному березі, зрозуміли, що до печери було зовсім недалеко. Неподалік від лавового озера розташовувалося геотермальне джерело і вода стікала прямо в печеру. Мандрівники обережно пробралися до печери і зайшли в середину. Після, обидва запалили факела та проникли в середину. Іти довелося вже до кінця третьої квадри. Гайді знаками передав прохання відпочити, але його провідниця не слухалася. Вона невтомно йшла далі рівно до того часу, поки водний потік не став збиратися у величезне озеро всередині грота. Зважилися пройти далі, вже в обхід озера. І вони мало не падаючи з останніх  сил продовжили свій шлях.