Впали мости

Глава 1

 

Й жили вони довго та щасливо. Так закінчуються усі казки. Шкода, що реальність виглядає по іншому й може бути не зовсім довго і зовсім нещасливо.  

    Я дивилася на кросівки, перевела погляд на коричневі штани, підняла погляд вище і зустріла жовту футболку. Й в оце все було запаковано самозакоханого, пихатого й чванькуватого хлопчика… Моє праве око сіпнулося. Його волосся по плечі було зібране у хвіст. Ніколи не любила чоловіків з довгим волоссям. Й саме за цього чоловіка я виходжу заміж??? Н-да, просто джекпот! Застогнала подумки й видала щасливу посмішку нашим гостям, а може свідкам, ну, щоб точно не відкрутилися і, як водиться, одружилися? А що ще залишається, коли наречена несподівано виявилася трішки вагітною? Накрили спогади, як я про це дізналася.

- Ідіотка. Кретинка, - ридала я. - Ось, що буває, коли займатися з чоловіком незахищеним сексом. А могло бути й гірше, можна було б і якусь неприємну хворобу заробити.

  Шок, від повідомлення, що я вагітна, майже пройшов й халат лікар уже навіть зміг витягти з моїх скорчених пальців.

- Ну, от і добре. Можете уже й додому піти, - з такими підлабузницькими нотками сказав він.

- Думаєте? - при спогаді про дім, я знову схлипнула.

А от лікар припустив з кабінету. Самотність в кабінеті гінеколога мене якось насторожила  і я зрештою змогла зібрати волю в купку, нерви в кулак й вийти з кабінету. Додому я доїхала з квадратною головою від моєї істерики. З п’ятого разу попала ключем в замок. Зайшла у квартиру, пройшла в спальню й так і впала одягнутою у ліжко. Заснула майже миттєво.

 Щоправда, зранку я виглядала сумно. Опухле обличчя й повіки красунею ще нікого не робили. Але обов’язки ніхто не скасовував. Видихнула, зібралася й викликала таксі аби поїхати на роботу. 

      В офісі мене зустріли турботливі колеги з запитанням про моє самопочуття, видавила скупу посмішку, запевнила, що втрата свідомості то нічого страшного й таки дійшла до свого кабінету. 

 - Меланія Сергіївна, а вас Олексій Олександрович викликає, - відразу мене набрала секретарка Аліни.

Подумки застогнала, але стримано відповіла, що буду за п’ять хвилин. Ще дві хвилини збиралася з мужністю й за три дійшла до кабінету директора.  

- Проходьте. Олексій Олександрович чекає на вас, - прошепотіла Аліна.

І я зайшла.

- Доброго ранку! - змушую себе триматися природно.

Й натикаюсь на сповнений цікавості погляд Олексія Олександровича. Сідаю на стілець.

- Доброго ранку! Викручуватися не буду. Ти вагітна?

- Я вагітна, -  після довгої паузи, сковтнувши, виговорила я.

- Батько мій син…- напівпитання, напівствердження. - Я бачив вас тоді в готелі.

Навіть пояснив він. Рвано видихнула, відчувши дурноту від його відвертості. О, так готель, в якому мене кинув Станіслав і я на одних емоціях зустрівши синка Олексія Олександровича з ним переспала. На ранок дурман емоційного болю вщух й з відчуттям жаху від скоєного я тихенько втекла з номера Матвія. Й відтоді його більше не бачила. Від дурних думок рятує робота. От туди я й занурилася з головою, аж поки вчора на нараді не знепритомніла.

 - Що ти вирішила робити далі? - спокійно, запитав шеф.

- Я ще надто приголомшена новиною, щоб про щось думати, - нервово облизавши губи, видихнула я.

- Меланія у мене для тебе є пропозиція. Я хочу, щоб ти вислухала її.

Розстібнув він верхнього ґудзика на своїй сорочці. Й чогось мені стало страшно.

 - Я хочу внуків. Мій син, - на цьому він дещо скривився, - веде досить безтолкове життя. Й спинитися не може. Я подався в бізнес тільки заради сім’ї. Бо шукав варіанти, щоб забезпечити свою сім’ю. Мій підробіток виріс у велику групу компаній з різним бізнесом. Якби міг, я б з задоволенням пішов би вже на пенсію. Я хочу внуків. Але ні донька, ні син не поспішають мене радувати. Тому я хочу, щоб ти родила мого внука, чи внучку. Матвій на тобі одружиться.

 Після його промови все, що я могла зробити це відкрити й закрити рота.

- Олексій Олександрович, я ще від інформації про вагітність не відійшла. А тепер ви повідомляєте, що ви в курсі, що я… з вашим сином… Й чого ви впевнені, що то його дитина? - якось зачепилася я за цю думку.

- По-перше, я тебе бачив. По-друге, після розриву зі Станіславом ти жила на роботі й з ним більше не спілкувалася, а до того зі Станіславом ти не бачилася, його командирування за кордон, якщо не зраджує пам'ять було два місяці. По-третє, я тебе знаю.

   І все. Батько мого нареченого, а по сумісництві мій керівник, з радістю скористався ситуацією й скинув на мене свого безголового синка. З думкою про моє благо та здоров’я, миттєво звільнив мене з роботи. А коли врахувати, що він мене навіть у законну відпустку не завжди відпускав, правда то компенсував безсоромно великою зп, яку він досить часто підіймав. То в принципі це був вчинок, який залишив слід в моїй душі.

   Й зараз ми всі спостерігали за абсурдом, що відбувався. Приїхали мої батьки, батько одягнутий у вишиванку й чомусь з такими козацькими вусами, мама скромно вбрана в плаття, брат з якимось затяганим виглядом. Відбулося перше знайомлення сватів. Я отримала масу задоволення, коли батько захопив Олексія Олександровича й порадував його своїми пізнанням сільського господарства, попутно ляскаючи того по спині, від чого в Олексія Олександровича, по ходу, виникало бажання викашляти свої легені. Але колишній шеф молодець. Тримається. На мене всього лише кілька разів глянув з благанням врятувати. Проігнорувала. Моя ж мама вирішила познайомитися ближче з зятем. Й підкравшись до нього, з усім своїм 30 літнім досвідом вчительства, почала ставити запитання.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше