Частина дванадцята. Нові одкровення, відпочинок і мідний таз

Будь-який мир нічого не вартий, якщо немає миру в серці.

Еріх Марія Ремарк

Зоряна не знала, що сказати. Нестримне бажання розповісти подрузі все, що вона про неї думає, вмить вивітрилося, коли довелося застати Єву в сльозах. А все, що та їй розповіла взагалі мало ефект ядерного вибуху.

У її голові роїлося чимало суперечливих думок та запитань, але все це відступало на задній план перед тим, що наговорив Артем. Зоряна не могла повірити в те, що хлопець дійсно сказав всі ті огидні речі, а в Євину теорію про її «перевиховання» тим більше. Вона завжди по-доброму заздрила стосункам подруги, адже, ті дійсно здавалися ідеальними.

— Таке відчуття, ніби мені в думках двоїться…

— Думки? Та чхати на них! В мене життя роздвоїлося.

— Слухай, Єво, можливо, Артем все те наговорив з образи?

— Та я впевнена в цьому. Але це не змінює того факту, що він нахабно кроїв мене під себе впродовж п’яти років, а я з радістю підставлялася під це, — їй все ще було боляче, вона ходила по межі, готова знову розплакатися в будь-який момент, але Єва вже могла аналізувати. Варто визнати, здібністю холоднокровно мислити, блокуючи емоції, дівчина завдячувала Артемові. — Я все ще відчуваю провину перед ним, але й він винний не менше.

— То якщо ви обоє винні, може пробачите одне одному й помиритеся?

— Про що ти, Зорько? Артем вважав і вважає, що робив все задля мого блага.

— Ну, якщо задуматися, то ти дійсно припинила потрапляти в халепи й стала досягати вагомих успіхів в робочій сфері. Які б методи він не використовував, результати вийшли непогані, — Зоряна відчувала себе зрадницею, кажучи це, але не могла не зізнатися чесно, що думає про ситуацію.

— Але я саму себе втратила і навіть не помітила цього…

— Ти ніколи не була дурепою. Як ти могла не помітити, що насправді відбувається?

Єва мала цілу ніч для роздумів та пошуків відповідей на запитання, в тому числі на це. І вона її знайшла.

Дівчина познайомилася з Артемом майже одразу після розставання з першим хлопцем. З Сашком вони зустрічалися в університетські роки. Починалося все ідеально, вона перебувала в п’янкому полоні перших стосунків, коли кожен дотик, цілунок, відчуття… були в новинку. В такому стані довго не помічаєш появи тривожних дзвіночків. Єва не задумувалася над тим, що все частіше скрізь платить за двох, на прохання допомогти отримує відмову, навіть якщо це банальне домашнє завдання, але при цьому зустрічається з образою, коли сама мусить відмовити в допомозі.

Пелена з очей спала раптово. Це сталося через кілька місяців після того, як вони з’їхалися. Якось вона просто зрозуміла, що бувши студенткою намагається заробити на двох і, аби не допомога батьків, то точно не стягла б кінці з кінцями. Сашко з неохотою підробляв від часу до часу, але доволі охоче і часто проводив час в клубах і пабах з друзями, поки Єва вчилася, працювала та займалася домашніми справами сама, бо останнє взагалі «виключно жіноча робота». Дівчина раптом ясно усвідомила, що для її хлопця не існує «чоловічої роботи». Він просто перетворив Єву на ще одну матір для самого себе і живе у своє задоволення.

Тож, коли вона зустріла Артема, який виділявся самостійністю й відповідальністю, то тривалий час навіть була рада побути його маленькою дівчинкою, якій не потрібно ні за що відповідати. Дискомфорт Єва відчула вже коли достатньо морально відпочила від стосунків, в яких мусила одночасно бути й жінкою, й чоловіком. По суті, аби в її житті не було Сашка, то, можливо, вона ніколи б і не закохалася в Артема, який на контрасті з колишнім хіба що німба над головою не мав. Та тільки Єва вже не була впевнена, що то дійсно кохання. Почуття стабільності й захищеності іноді грають з нами доволі злі жарти.

— Богдан мав рацію. Я не люблю Артема, — Єва впевнено стягла каблучку з безіменного пальця правої руки. — Потрібно повернути йому це.

— Ти зараз гарячкуєш, — Зоряна була шокована тим, як легко подруга проговорила останні слова. — Ви — ідеальна пара. Не дозволяй образі все зруйнувати.

Єва хмикнула, вивчаючи Зорянине обличчя з сотнями емоцій, що змінювали одна одну.

— Хочеш, я доведу тобі, що говорю правду?

— Навіть боюся питати…

— Вчора, коли він пішов, я не відчула ані крихточки розчарування. Лише полегшення.

— Це доводить тільки те, що ти ображена на нього.

— Ні. В любові є один підступний секрет: на скільки б ти не була ображена, коли кохана людина дійсно йде, ти відчуваєш внутрішню втрату, навіть якщо це всього на кілька годин, а ти так лютуєш, що в голові малюєш сцени жорстокого вбивства.

— Єво, ти занадто категорична.

— Та я більше засмутилася, коли Женя пішов. Хоча він мені по суті ніхто! — дівчина не помітила, як перейшла на крик. — Ніхто, який звинуватив мене в купі його особистих проблем і обізвав неврівноваженою, бо я посміла образитися на це!

***

Вже скоро Артем почав намагатися помиритися з нареченою. Перші кілька днів вона знаходила під дверима розкішні букети, милі іграшки, а іноді навіть коштовності. Кожен подарунок підкріплювався коротенькою запискою з вибаченнями й проханням ще раз все обговорити, але вже спокійно. Єва відчувала себе бездушною сволотою, але їй було байдуже. Дівчині іноді навіть страшно ставало від того, як легко вона охолонула до людини, з якою ще зовсім недавно планувала постаріти. Для його подарунків вона завела окрему картонну коробку, в яку потрапляло все, що опинялося під її дверима. Лише квітам пощастило дещо більше. Їх Єва ставила у вази, а коли ті закінчилися — у банки, які розміщувала на кухні.