Невідомо де і невідомо коли сталася якось напрочуд дивна оказія. А героїню-затійницю, віком між двадцятьма і двадцятьма восьми роками, звали Євою. Насправді від серйозної й стриманої дівчини, яка звикла приймати старанно обдумані рішення, ніхто й не здогадався б чекати чогось подібного. А вона взяла та й скоїла! Вперше в житті не зважуючи «за» і «проти», просто піддавшись раптовому пориву.
Напевно Артем викинув би золоту каблучку з гранатовим каменем у формі серця, аби знав до чого призведе його освідчення. Та хіба могли зарухатися в душі якісь сумніви після п’яти років стабільних стосунків?
Ресторан, квіти, музика й оксамитова коробочка в руках коханого Артемки. Єва не бачила причин для відмови. Та й власне не намагалася їх знайти. Навіщо говорити «ні» в день, якого так давно чекала?!
Втім, не після кожного «так» починаються приготування до весілля. І в цій історії, ясна річ, мова піде не про це.