Розділ III «Сьогодні в клубі будуть танці…»

                                                                                                      Болить серденько, та плакать стидненько!

                                                                                                      українські приказки
 

Наступного суботнього вечора в місцевому клубі були танці. Вся молодь готувалась до цього важливого дня досить ретельно, вбираючись у гарний модний одяг, слабка стать до того ж робила собі ще й гарні зачіски, макіяж, і всі охочі до розваг і веселощів у всеозброєнні відправлялись до двоповерхового клубу. Хто з хлопів мав машину чи мотоцикль, приїзджали на них до клубу, викликаючи зацікавлені погляди у дівчат.

Молодь села Жуки і жителі сусідніх сіл гуртувались невеличкими компаніями біля входу до клубу. Були серед них подекуди і приїзджі. О десятій вечора зсередини починала лунати музика, але зазвичай молодь починала сходитись близько одинадцятої, коли добре стемніє. Поряд з приміщенням клубу було розташоване кафе «Залісок», де молодь могла придбати різні алкогольні напої та наїдки до них.

Так було і цього червневого суботнього вечора. Був лише початок літа, надворі стояла тепла погода, небо було всіяно безліччю зірок. З середини клубу лунали пісні Олега Винника, дівчата та хлопці стояли біля входу невеликими групами, про щось розмовляючи. Подекуди було чути їх сміх. До будівлі з усіх сторін підтягувались охочі до танців та розваг. Були серед присутніх і Оля з подружками Оксаною та Світланою.

Дівчата стояли в компанії Дмитра, який розважав їх веселими розмовами. Навіть Ольга іноді посміхалась. Дівчина стояла і все когось шукала очима серед присутніх. І ось нарешті вона знайшла того, кого так хотіла побачити- до клубу якраз підходив Костя з другом Петром, сином місцевого інспектора, який також приїхав у відпустку. Ольга вся аж зашарілась, відчувши як кров прилила до обличчя від хвилювання, коли її погляд впав на Костянтина. І не тільки вона задивлялась на красеня – всі дівчата і молодиці потайки подивлялись на приїзджого гостя, який дуже гарно виглядав у блатній сорочці-поло та світлих джинсах. На руці в нього був дорогий годинник. Костя і Петро ж здавалось не помічали прикутої до них уваги, вони пройшли в середину клубу.

Поступово вся молодь перемістилась всередину на танцпол. Оксана, Оля, Свєта та Дмитро теж зайшли в середину приміщення. Там було вже досить людно, молодь ритмічно рухалась під пісню NK «Пелігросо», яка дуже подобалась Світлані. Вона навіть вважала, що дещо схожа на Настю Каменських.

Світлана була високою красунею з довгими ногами і довгим темним волоссям. Дівчина була татусевою донькою, росла в сім’ї одна, не маючи рідних братів і сестер, тому звикла отримувати все, що вона хоче. Так було і з хлопцями.

Подружки вирішили трохи потанцювати. Через деякий час, вирішивши перепочити, вони стали з боку танцмайданчика, до них одразу ж підійшов Дмитро і став біля Олі. Свєта невдоволено піджала повні губи, але тут же знову почала посміхатись так як до них підійшов Петя з Костею. Петрові давно подобалась Оксана, висока дівчина з пшеничним волоссям та темно-зеленими очима, тому він вирішив з нею поспілкуватись. Дівчина відповідала взаємністю. Пісня змінювала пісню, і ось заграла довгоочікувана повільна музика. Хлопці почали запрошувати дівчат.

Петро запросив Оксану, Діма - Олю. Ольга вагалась, але потім, побачивши, що Костя не збирається її запрошувати, погодилась на пропозицію Дмитра і пішла разом з ним на танцпол слідом за Оксанкою і Петром. Світлана не розгубилась і сама запросила Костю на танок. Той погодився, і ще одна пара стала рухатись у такт повільної пісні. Побачивши, що Свєта танцює з Костею, Оля засмутилась, але не показала цього, усміхаючись Дімі, який казав, що вона – найкраща дівчина на танцполі та й взагалі у світі. Оля б воліла почути ці слова від іншого. Тим часом Світлана і Костя про щось говорили, усміхаючись, вправно рухаючись на паркеті. В Олі вкрай зіпсувався настрій, і навіть компліменти Дмитра вже не піднімали настрій. Дівчина, вирішила, що пора йти додому. Після закінчення повільного танцю, дівчина розпрощалась з усіма, сказавши, що має невідкладні справи зранку, та пішла додому. Дмитро хотів провести Олю, та вона делікатно відмовила хлопцю, вирішивши, що чесність - завжди найкраще рішення в сердечних справах.

Йдучи вулицею до оселі вуйни, Олі здалося, що хтось слідкує за нею. Добре, що йти було недалеко, і через хвилин 10 дівчина вже була вдома. Ользі не здалося, що за нею хтось йде назірці - недалеко від дому тітки Олі Галини зупинився Костянтин, розмовляючи з кимось по телефону:

- Так, вона вже вдома. З нею все добре. Так, зрозумів Вас. На добраніч, Леоніде Матвійовичу.

Завершивши розмову, Костя пішов додому з почуттям виконаного обов’язку. Ще вдень інспектор і Костянтин, обговоривши справу про замахи на Ольгу, дійшли виновку, що справа дуже серйозна - Оля в небезпеці, тому вирішили, що Костя стане типу тілоохоронця дівчини заради її порятунку, адже злочинець міг нанести удар будь-якої миті. Це було рішення Кості допомогти Олі. Леонід Матвійович, почувши його слова, лише хитро посміхнувся собі у вуса і погодився на його пропозицію.

Через декілька днів все село Жуки обговорювало сумну новину - несподівано вмерла тітка Ольги Галина Остапчук. Дівчина знайшла її на підлозі на кухні мертвою. Інспектор з судмедекспертами з району забрали тіло на розтин у районний морг. Описати горе Олі словами неможливо, адже вона втратила останню рідну людину. До того ж Леонід Матвійович розглядав як одну з версій вбивство, а не природню смерть. Дівчина зрозуміла, що Леонід Матвійович припускає, що тітка стала випадковою жертвою, а вбити хотіли саме її.

Ольга вирішила пожити поки що в будинку покійної тітки, тому що комусь було треба доглядати за худобою. Добре все обміркувавши, дівчина тепер майже не сумнівалась, що той страшний сон під п’ятницю снився їй недаремно. Вона розказала про нього Оксані, коли та навідала її через декілька днів після смерті тітки, запитавши про самопочуття подружки. Оксанка принесла з собою пирога з маком, якого спекла власноруч, щоб порадувати дівчину. Оля зробила чай зі свіжого липового цвіту та нарізала їм пирога, який вийшов на славу. Розговорившись з подругою, дівчина розказала їй про кошмарний сон в подробицях - Оксана вміла розгадувати сни. Здогадки Ольги підтвердились - їй наснився віщий сон. Дівчата припустили, що події наступних днів будуть якось пов’язані з героями сну. Оля потайки тішилась тому, що уві сні її врятував саме Костя. В душі в неї зажевріла слабка надія на те, що і в житті трапиться так, що молодий чоловік прийде їй на допомогу.