Глава 25

Прихопивши з собою деякі речі, Аніка замкнула двері та поспішила за Таннарі до автомобіля.

- О, яка в тебе крута машина, - весело помітила вона, вийшовши за хвіртку.

На тротуару стояв припаркований сріблястий, з синім відтінком, позашляховик, крутіший того, що був у Тасмін.

- А ти казала, що я злидень, - з посмішкою відповів він.

Аніка винувато посміхнулася.

Таннарі обійняв її за плечі і підвів до автомобіля.

- Прошу вас, принцесо, - він відкрив дверцята, і Аніка влаштувалася на передньому сидінні.

- Для принцеси потрібно, щоб був принц на коні, - засміялась вона.

- Вибач, але я не принц, - відповів перевертень. - Однак тут табун в триста конячок, не менше. Піде в якості компенсації?

- Як на мене, так ти краще будь-якого принца, - з посмішкою промовила Аніка.

- Я теж мою руду відьмочку ні на яку принцесу не проміняє, - сказав Таннарі, схилившись до неї, і торкнувся легким поцілунком.

Він зачинив дверцята і обійшов машину.

- А всередині ще крутіше, - промовила захоплено дівчина, коли він зайняв місце за кермом. - Такі тільки на картинках бачила. Вона, напевно, скажених грошей коштує.

Світло-бежевий шкіряний салон, дерев'яні елементи в обробці, безліч кнопок і дисплеїв.

- Є трохи, - посміхнувся Таннарі, - але скільки казати не стану, а то скажеш, що хвалюся.

- А я питати не збираюся, - всміхнулася дівчина. - А то скажеш, що підраховую твоє багатство.

- Не турбуйся, все моє стане твоїм. Тобі зручно? - поцікавився він, натискаючи якісь кнопки на панелі.

- Дуже, - зніяковіло відповіла Аніка.

Її ремінь безпеки пристебнувся автоматично.

- Що ж, - з незворушним виглядом сказав Таннарі, - звикай до зручностей.

Він теж пристебнувся, завів мотор і вирулив на дорогу. Аниці стало соромно перед ним. Вона стільки грубила йому, виганяла з дому, намагаючись відштовхнути, а він поводився з нею як з принцесою, ніби нічого й не було. Ніхто ніколи в житті до неї так не ставився. Напевно, їй важко буде зрозуміти вовків-перевертнів і їх дивацтва з парами.

Автомобіль мчав по дорозі м'яко і безшумно. З таким комфортом Аниці ще не доводилося їздити. Тим не менш, дорогий автомобіль такого класу ні з чим не порівняти. Вона то розглядала машину зсередини, то поглядала на Таннарі, відчуваючи себе недотепним підлітком на першому побаченні. Відчуття були зовсім іншими, ніж коли він залежав від неї і її будинку. Тепер він цілком незалежна істота, здатна діяти швидко і рішуче. Відчувалися його сила і вплив, незрозуміла привабливість, так що не хотілося відходити ні на крок, а головне, почуття захищеності від будь-якої небезпеки. Вона бачила вже не того розгубленого хлопця на кухні, який потрапив в біду, а самостійного, впевненого і сильного чоловіка. І було так приємно від думки, що цей її чоловік.

Аніка не втрималася і потягнулася до нього рукою, щоб почухати за вухом. Таннарі, помітивши її руху, сіпнувся в сторону.

- Не треба, - попередив він сердито, покосившись на неї, - а то ми вріжемося куди-небудь.

- Вибач, - винувато промовила Аніка, прибравши руку, - така спокуса знову доторкнутися до тебе.

- Знаю, але доведеться потерпіти, - він з усмішкою похитав головою.

Коли вони пригальмували на світлофорі, поруч зупинився байк, на якому сиділи двоє чоловіків у шкіряному одязі. Аніка перевела погляд на байкерів, і той, що був пасажиром, посміхнувся їй. По спині пробіг холод, коли вона помітила у нього ікла. Вона схопила Таннарі за руку, що лежала на важелі коробки передач, і він повернув до неї голову. Побачивши переляк на її обличчі, Таннарі подивився в тому ж напрямку, що і вона. У цей момент байкер дістав з-під курточки короткодульний автомат і направив на їхню машину. Аніка не встигла отямитися, як її сильно смикнув і підім'яв під себе Таннарі. Пролунав гуркіт автоматної черги, кулі вдарили по автомобілю, і хлопець загарчав.

- Ціла? - запитав він, підводячись над нею.

- Здається, так, - тремтячим голосом відповіла дівчина.

Для достовірності її слів, хлопець швидким поглядом оглянув на наявність пошкоджень. Відстібнувши її ремінь, штовхнув вниз.

- Лежи, - крізь зуби наказав він, вдавлюючи в крісло автомобіля. Аніка підняла голову і побачила кров у нього на передпліччя.

- Ти поранений! - вигукнула вона.

- Це не смертельно, - також крізь зуби відповів Таннарі, стримуючи ричання.

Аніка бачила, що йому боляче, але рухався він нормально, ніби не помічав отриманих ушкоджень. Швидким рухом відпустив зчеплення і вдарив по газах - машина заревіла і з вереском коліс зірвалася з місця. Вони помчали, намагаючись втекти від переслідування. Автомобіль заносило при різких поворотах на слизькій дорозі, але хлопець легко справлявся з транспортом, впевнено утримуючи його під контролем. Було помітно, що така ситуація не була для нього чимось незвичайним. Або він, як і раніше, просто не піддавався хвилювання в напруженій ситуації. Аніка, сповзаючи під панель, стиснулася на передньому сидінні. Її стало кидати з боку в бік, коли Таннарі нісся по дорозі, намагаючись відірватися від перевертнів на байках. Нападники виявилися не одні. До першого приєдналися ще три мотоцикла, що несли з ревом слідом за ними.

- Тільки не висовуйся, - повторив Таннарі, помітивши, що Аніка хоче виглянути у вікно.

Він штовхнув її за плече вниз, змушуючи опуститися нижче під панель. За бортом знову пролунала автоматна черга. Кулі з брязкотом застукали по корпусу машини.

- Сказ вам в глотку! - вилаявся перевертень. - Всю машину подряпали!

Аніка не бачила, куди вони їдуть, але розуміла, що відірватися їм не вдається. Байкери мали перевагу маневреності на заповненій машинами дорозі. І ставало зрозуміло, що вони легко наздоганяють їх.

Таннарі дістав телефон і кинув його Аниці.