Глава 15

Наступний ранок став найпохмурішим за весь час перебування перевертня в будинку. Аніка не говорила з ним і навіть не дивилася в його бік. Вела себе, ніби його й не було поруч. Таннарі зважився заговорити першим. Аніка напружилася вся, помітивши, що він прямує до неї.

- Аніка, давай порозуміємося, - він підійшов, поки вона стояла біля плити. - Я не хотів тебе образити, але ти справді небайдужа мені. Зараз я не можу точно пояснити чому, але потім зрозумію. Звір мав рацію, прагнучи до тебе. Звірина сутність першою відчула, наскільки близькою ти стала для мене.

- Будь ласка... - промовила Аніка, відсуваючи від нього подалі.

Сил сперечатися вона не знаходила, а його вмовляння і спроби розговорити її, позбавляли останніх. Слухати виправдання не хотілося, тому що знала, що знову повірить йому.

- Вислухай. Затягуючи час, я зовсім не від Шадрін ховався, - зізнався він, - а хотів залишатися поруч із тобою, як можна довше часу. Просто не усвідомлював цього. Ти зробила для мене більше, ніж будь-хто з мене подібних.

- Прошу тебе, - роздратовано промовила вона, - не починай. Забудь про все це. Ти відчуваєш це із вдячності, що я тобі допомагала. Як тільки ти звільнишся, забудеш про мене.

- Звідки тобі знати, що я буду пам'ятати, - сердито мовив Таннарі.

Дівчина продовжувала відштовхувати, не бажаючи зближуватися. Але він відступати не збирався. Хотів взяти за руку, але вона відсмикнула її.

- Краще згадай про нашу домовленість про особистий простір, - різко сказала Аніка, відступаючи від нього на крок.

- Але я ж бачу, що ти теж небайдужа до мене, - тихо вимовив він.

- Хіба можна бути до тебе байдужою? - вигукнула Аніка, наважившись підняти на нього погляд. - Тебе можна тільки боятися. Ти ричиш, коли їси! - висловилася вона, розуміючи, що дурнішої відмовки не придумати.

- Я більше не буду, - смиренно відповів Таннарі, схиливши голову набік.

- Ти кусаєшся! - вона для себе намагалася виділити в ньому найгірші риси.

- Так теж більше не буду, - він винувато опустив голову. - Хочеш, буду тільки облизувати.

- Ти перевертень! Ти не людина! - з останніх сил вигукнула Аніка.

- До цього проклятого заклинання від людини я нічим не відрізнявся, - заявив ображено Таннарі. - За винятком деяких деталей.

- Якби не це заклинання, - сказала вона, - ми б ніколи не зустрілися. І ти не залежав від мене, і нічого цього не було. За ієрархії тобі не належить з людьми спілкуватися. Я не хочу бути твоєю іграшкою!

- Та скільки можна! Ти зовсім не іграшка! - підвищив голос перевертень. - До іграшок інтерес швидко втрачають. А мій до тебе тільки зростає.

- Це поки я не здалася тобі, - вперто сказала Аніка.

- Зовсім ні, - наполягав на своєму Таннарі, продовжуючи наступати. - Може люди так вчиняють, а у вовків зовсім по-іншому.

Аніка зрозуміла, що так просто він не відступить, а сердитий погляд зводив її з розуму. Не можна залишатися поруч з ним ні секунди, інакше він знову перейде в наступ. Вона хотіла піти, але він перехопив і обійняв за талію, притиснувши до себе спиною.

- Для мене не має значення, що ти людина, - сказав він, поклавши другу руку їй на плече. Аніка відчула, як він нахилився до неї, і його дихання торкнулося шиї.

Вона мимоволі повернула голову набік, йому назустріч. Його губи торкнулися скроні, і відчула, як хвиля тепла прокотилася по тілу від хвилюючих дотиків. Але тут же схаменулася, розганяючи оману, навіяну їм, і сіпнулася з обіймів.

- А мені НЕ все одно, що ти НЕ людина. Дай мені спокій, - Аніка відвернулася. - Мені на роботу потрібно збиратися.

Вона вирвалася з обіймів і пішла, залишивши його з засмученим виглядом.

- Гаразд, у нас ще є час, щоб поговорити, - тихо мовив Таннарі, проводжаючи поглядом.

Пізніше Таннарі зустрів її в коридорі. Аніка швидко промчала повз, щоб знову не потрапити до нього в руки. Але він не став затримувати, а лише пройшов слідом до виходу.

- Скажи, невже я такий страшний? - понуро запитав він, коли дівчина вже збиралася закрити за собою двері.

Аніка наважилася кинути на нього короткий погляд.

- Ти не страшний, - тихо відповіла вона. - Страшні можливі наслідки. І подумай над тим, як звільнити мене від своєї присутності. Може, залишилися якісь родичі, за якими не будуть стежити.

- Це ти краще подумай над тим, що я сказав, - розсерджений сказав Таннарі, перш ніж дівчина зачинила двері.

В її словах звучала така холодність, що він мимоволі зіщулився. За що вона з ним так? Люди. Вони завжди думають, що словами можна вирішити всі, але нюх-то не обдуриш. Аромат пристрасті, що відчувався від неї, говорив протилежне, не дозволяючи йому відступити.

***

Аніка поверталась з роботи. Йшла по вулиці, занурившись в роздуми. Протягом дня їй вдалося відволіктися на справи і забути про Таннарі та те, що сталося між ними. Але тепер вона знову повертається до цього. Хотілося, щоб він кудись таємниче зник. Щоб вона повернулася і не знайшла його в будинку. Але прекрасно знала, що він нікуди не дінеться. Серце стискалося до болю від думки, що знову доведеться зустрітися з ним і відбиватися від умовлянь відповісти взаємністю. Якщо так буде тривати і далі, вона не витримає і піддасться йому, незважаючи на всі розумні доводи проти цього. Але навіть якщо сьогодні вона вистоїть, то завтра буде наступний день, а за ним ще і ще. Адже він нікуди не піде, поки не звільниться від заклинання.