Глава 7

Постійне перебування вдома в компанії ненажерливого і безсовісного перевертня Аниці набридло, і вона вирішила піти прогулятися після роботи.

- Ти збираєшся кудись? - поцікавився Таннарі, помітивши її в парадному одязі: бежевій кофтині та світло-сірих джинсах.

- Так, - не стала приховувати дівчина, - хочу піти погуляти в парк. Набридло сидіти тут. І готувати.

Останнє слово вона вимовила з обвинувальними нотами.

- Можна скласти тобі компанію? - прямо запитав хлопець, спостерігаючи за нею.

- Як хочеш, я не маю права вказувати тобі, куди йти, - відповіла Аніка. - Хочеш, можеш залишитися в будинку. Я не вимагаю від тебе залишати його зараз. Я ненадовго.

- Проте я складу тобі компанію, - наполіг Таннарі. - А то, знаєш, раптом ти ще нарвешся на друзів моєї ненависної нареченої.

- А що, таке може бути? - насторожено запитала Аніка, завмерши на місці.

Таннарі дивився на неї вичікувально, не поспішаючи з відповіддю.

- Що ж, я нині з дому вийти не можу? - продовжила вона розпитувати, обурена його мовчанням.

- Можеш, - байдуже відповів перевертень, - на роботу ти ж ходиш.

- Тоді в чому справа?

- На роботі ти серед людей, спілкуєшся з ними, - промовив Таннарі, - а в парку дуже мало сторонніх запахів, і тобі можуть вирахувати.

- Яких ще запахів? - не розуміла його дівчина.

- Ти спілкуєшся зі мною, а значить, пахнеш мною, - пояснив він.

- Що? - очі Аніка здивовано округлилися. - Я до тебе навіть не торкалася ні разу.

Але подумки перебрала спогади чи справді, вона не торкалась до нього. А якщо випадок мав місце, то дуже давно.

- Але чіпала вовка, - нагадав він.

- Я руки вимила, - Аніка розгорнула долоні внутрішньою стороною вгору і показала йому.

- Вибач, - похитав головою Таннарі, - але це так просто не відмити.

Аніка розгублено подивилася по сторонах.

- Так що, мені тепер сидіти вдома безвилазно? - завила вона. - Мені це вже починає набридати. Я не підписувалася на те, щоб підлаштовуватися під тебе і бути твоєю полонянкою.

- Та, що ти, - Таннарі підняв руки в знак примирення. - Просто треба чимось перебити запах.

- І чим же? - не вгамовувалась Аніка.

Їй дуже хотілося кудись пройтися, розвіятися. Товариство вовка їй вже набридло. Але, схоже, її квартирант не бажав, щоб вона кудись пішла.

- Наприклад, собачої м'ятою, - пізнавальним тоном повідав Таннарі. - Перевертням її запах дуже не подобається. - І з посмішкою додав: - Але мушу попередити, що мені вона теж не до смаку.

- Ха, - невдоволено видихнула дівчина, примружившись, - це означає, що я не зможу її використовати, тому що спілкуюся з тобою.

- Саме так, - не заперечив перевертень. - Вибач, що напрошуюся, але мені краще піти з тобою. Так буде краще. Якщо хтось підозрілий з’явиться поблизу, то я його почую.

- Авжеж. Ти все продумав, - презирливо фиркнула Аніка. - Я без тебе тепер і кроку ступити не можу.

Незважаючи на все обурення дівчини, хлопець зберігав безтурботний вигляд. Перспектива всюди слідувати за людиною його не надихає, але побоювання, що її можуть схопити, змушували діяти саме так.

- Ніхто крім мене не зможе визначити перевертня на відстані, - промовив Таннарі. - Якщо тебе схоплять, несолодко доведеться мені, а не тобі.

Аніка подивилася на нього вороже. Перевертень не просто втрутився в її життя, але і підстроїв під себе.  Добре хоч на роботу слідом не волочився.

- А мені все одно, - раптом заявила дівчина. - Якщо хто і пристане до мене, я скажу, що нічого не знаю.

Таннарі обдарував її глузливим поглядом.

- Ти хоробра дівчинка, але краще не ризикувати. Волків не обдуриш, - сказав він, йдучи до вітальні.

***

Прийшовши до парку, дівчина сіла на одну з лав, насолоджуючись теплим ввечері. Трохи парило, що віщувало дощ. Але Аніка сподівалася, що встигне прогулятися до нього. Посидівши на лавочці, вона пішла далі. Вовк то йшов за нею, то біг попереду: озирався на всі боки, принюхувався. Зупинившись біля палатки з хот-догами, вона купила собі один, і, відступаючи, натрапила на голодний погляд вовка. Продавець з побоюванням глянув на здоровенного пса і насаджено посміхнувся дівчині.

- Зараз і тобі куплю, - роздратовано сказала вона, даючи гроші ще на один. - Тільки без соусів.

Забравши хот-дог, вона протягнула його вовкові, і промовила:

- Тільки, щоб потім твої претензій не пред'являли, що я тобі фаст-фудом загодувала.

Той одним махом заковтнув його і рушив за дівчиною із задоволеним виглядом. Продавець здивовано подивився на них і зайнявся своїми справами.

Прогулюючись далі по парку, Аніка вирішила утекти від вовка, поки він відволікся. Під час їхньої розмови вона не полишала надію, що він не піде з нею. Але він наполіг, що повинен супроводжувати її. Така компанія тільки привертала до неї зайву увагу. Люди через нього зиркали на неї з побоюванням. І ці погляди набридли. Ось і вирішила вона звернути на іншу доріжку за кущі, поки він побіг уперед, тим самим зникнувши з його поля зору.