Глава 4

Аніка згадала, що у неї було печиво. Вирішивши, що воно буде доречним до кави, діставла його із тумбочки. Обернувшись до Таннарі, вона побачила, як він люто чухається за вухом, при цьому протоптував ногою.

- Що ти робиш? - запитала вона, дивлячись на нього з підозрою, поставивши тарілку з печивом.

Таннарі, відреагувавши на її оклик, різко відсмикнув руку і сховав за спину.

- Перепрошую, - винувато промовив він.- Це позначається занадто довге перебування в звіриному вигляді.

- У тебе блохи? - Аніка злякано відскочила від столу, за яким він сидів.- Треба було тобі нашийник проти бліх надіти, перш ніж в будинок пускати.

Вона відійшла на кілька кроків від столу, розглядаючи його. З огляду на те, що він був повністю голий, паразити могли перебувати тільки в волоссі.

- В мене немає бліх, - Таннарі подивився на неї так, ніби вона завдала йому смертельну образу.- Кров перевертнів смертельна для паразитів. Мені навіть комарі не страшні. І ми не хворіємо звіриними і людськими хворобами.

- Чого тоді чухаєшся? - поцікавилася Аніка, дивлячись на нього з недовірою.

- А що у тебе ніколи нічого не свербить? - відповів він з винуватим виглядом. - Думаєш, так просто туди-сюди трансформуватися то на вовка, то в людини? - Таннарі клацнув пальцями. - Потім шкіра деякий час свербить, але до цього звикаєш. А ось таке довге перебування в звірячій формі, в якому мені довелося провести, підсилює це. Та й звірина сутність починає брати вгору. Траплялося таке, що після таких в’яжучих заклинань перевертні вже не могли повернутися до людської подоби взагалі.

- Співчуваю, - сказала чуйно Аніка.

Настала пауза. Усіх тонкощів з життя перевертнів вона не знала, і залишалося лише здогадуватися, як впливає на нього таке примусове утримування звіром. Собі вона це уявила, як ніби її змусили постійно ходити в шубі, не даючи роздягнутися. А враховуючи, що надворі літо, то це здалося просто тортурами.

- А ось вимитися я б не відмовився, - зніяковіло сказав хлопець.

- Так мені ще тобі і свою ванну надати? - Аніка схрестила руки на грудях.

- А тобі що, шкода? - він демонстративно почухав за вухом.

Хлопець, крім того, що вимагав годувати його, ще й ґрунтовно вирішив скористатися всіма благами її будинку. Але дівчина не збиралася так просто поступатися, розуміючи, що саме його перебування може загрожувати великими неприємностями.

- Так, давай по порядку, - промовила вона, спершись об кухонну стільницю, позаду неї. - З твого боку, - вона стала загинати пальці на правій руці, - ти жереш, як кінь; у тебе ні гроша; немає навіть одягу. Та думаю, штанів і футболки на перший час тобі вистачить. Тебе розшукує озлоблений мафіозний клан перевертнів і розгнівана наречена, від якої ти втік з-під вінця.

- До вінця справа ще не дійшла, - ображено промовив хлопець. - Я взагалі не знаю, хто моя наречена.

- Нехай так, - продовжила Аніка.- З мого боку: мені погрожують озлоблені клани перевертнів; ти знаходишся в моєму будинку, а до мене можуть прийти мої друзі в будь-який час; у сторонніх можуть виникнути питання, хто ти і що робиш в оселі самотньої дівчини; мені потрібно ходити на роботу. Я не бачу ніяких вигод для себе в цьому. Що скажеш на своє виправдання?

Сидячи на стільці, перевертень прийняв невимушену позу, розглядаючи дівчину.

- Та не переживай ти. Тобі обов'язково віддячать, - сказав він таким тоном, ніби робив їй послугу. - За гарну винагороду люди і не на таке йдуть.

Він явно був невисокої думки про людей.

- Якщо я і погоджуся допомогти тобі, - невдоволено скривилася дівчина, - то вже точно не заради грошей.

Вона гордо підняла голову, висловлюючи своє обурення таким ставленням.

- Цікаво, чим же можна тебе до цього схилити? - як би ненароком запитав перевертень, не зводячи з неї уважного погляду.

Вона знову відчула на собі той хижий погляд, що вивчає жертву, змушуючи нервувати. І сподівалася, що до застосування сили до неї він не вдаватиметься, як і обіцяв.

- Хіба що з жалю, - уїдливо заявила Аніка  - Але поки мені шкода лише себе, тому що погрожують тільки мені.

- Ніхто тобі не погрожує, - спокійно заявив Таннарі. - Вони не наважаться заподіяти тобі шкоду, а тим більше твоєму будинку. Такі правила - не чіпати людей, не втручатися в їхні справи. Тому ви досі не знаєте про наше існування.

- Але ти ж втрутився в моє життя, - заперечила Аніка. - І хочеш далі в неї втручатися.

- Взагалі-то, це ти перша втрутилася в моє, - Таннарі кинув на неї косий погляд.

- Ти нахабно скористався моєю ласкавістю, - фиркнула Аніка. - Нічого не заважало тобі піти ще в перший день. А мені тепер розплачуватися за це? У мене своє життя, і ти в нього не вписуєшся.

- Але я ж не прошу прописати мене тут назавжди, - ображено промовив перевертень. - Мені нікуди йти. Чужу собаку ти готова прихистити, а людину, яка потребує допомоги, виганяєш на вулицю.

Таннарі склав руки на грудях і відвернувся, дивлячись кудись у вікно. Аніка приречено зітхнула. Він став тиснути на жалість, і вона це вловила. Треба ж було ляпнути про це, а він тут же зачепився.