Глава 3

Наступив день був вихідним.  Поспішати на роботу не було потреби, і Аніка встала пізніше, нікуди не поспішаючи. 

Спустившись в кухню, вона виглянула у вікно - вовк знаходився все ще на місці. Невдоволено бурмочучи, дівчина зайнялася приготуванням їжі.

 Перекусивши легким сніданком, Аніка заглянула в холодильник і вирішила, що потрібно йти до супермаркету, так як непроханий гість з'їв всі запаси. Зібравшись, вона відчинила двері, слідкуючи за тим, що буде робити звір, але він смиренно сидів і дивився на неї.

- Годувати я тобі більше не збираюся, - сказала йому Аніка. - Навіть не сподівайся.

Вийшовши за поріг, вона обережно обійшла вовка і спустилася з ґанку. Вовк піднявся слідом за нею.

- Навіть не думай йти за мною, - попередила вона, обернувшись. - Я зібралася до магазину. Ти зжер всі мої продукти. Забирайся до себе додому, нехай там тебе годують.

Вовк схилив голову набік, не виказуючи ні найменшого занепокоєння з цього приводу. Вона зачинила хвіртку у нього перед носом і попрямувала в найближчий супермаркет. Ледве вона відійшла від будинку метрів на сто, вовк з легкістю перескочив через паркан і рушив за нею.

По дорозі Аніка намагалася відігнати його. Але настирлива істота продовжувало її переслідувати, йдучи позаду в метрах десяти. На вході в супермаркет вовк відстав - охоронець не впустив його всередину. Дівчина ж зробила байдужий вигляд, ніби не знається з ним. Тоді він сів біля входу, очікуючи її.

Аніка скупилась в супермаркеті і тільки вийшла з дверей, як у неї на шляху з'явився вовк.

- От дідько! - вигукнула вона роздратовано. - Я ж тобі казала не йти за мною, а забиратися до себе додому.

Але вовк у відповідь привітно завиляв хвостом і повів головою в бік супермаркету, облизуючись.

- Що, знову жерти хочеш?  - обурено запитала дівчина. - Тебе реально дешевше прибити, ніж годувати. Я вже казала тобі, що годувати не збираюся. Іди додому, хай там тебе годують.

Обійшовши вовка, вона попрямувала вулицею, а він обігнав її і встав на шляху. Аніка нагородила його гнівним поглядом. Цей хлопець, або вовк, або хто він там, явно не збирався залишати її в спокої. Але вона вирішила бути категоричною у своєму рішенні, не маючи наміру піддаватися на жалібний погляд блакитних очей. Її добре ставлення до тварин не могло поширюватися на це настирливе створення в хутрі.

- Відвали, - огризнулася дівчина і штовхнула його ногою, вимагаючи забратися з дороги.

Вовк жалісно заскавчав. Назустріч йшла літня жінка, що проходила повз них і стала свідком цієї сцени. Вона обурилася, дивлячись на дівчину осудливим поглядом.

- Дівчина, навіщо ви б'єте свого собаку?  - докірливо запитала жінка.

- Це не мій собака, - буркнула Аніка, обходячи вовка. - Пристав на запах ковбаси.

- Як же не ваша, - продовжила жінка, - хіба чужий дозволив б так штовхати себе?

Жінка вказала на вовка, що винувато опустив голову і послідкував за дівчиною. Аніка обернулася і обдарувала звіра сердитим поглядом, розуміючи, що він спеціально зображує нещасний вигляд. Жінка осудливо похитала головою і пішла далі.

- Пішли, я тебе назад прив'яжу, - мстиво зашипіла Аніка на вовка, - виплодок пекла.

Вовк підняв голову і здивовано подивився на неї.

- Так-так, до дерева, - уточнила вона, зло озираючись через плече.

Звір приречено опустив голову і поплентався за дівчиною. Аніка розуміла, що обходиться з ним жорстоко, але вона не підписувалася допомагати перевертням та іншій нечисті. Не в її компетенції займатися таким. Вона попрямувала вулицею, на якій розташовувалися різні магазинчики. І коли вони проходили повз м'ясну лавку, за спиною пролунало протяжне виття. Перехожі з острахом подивилися на виючого звіра та переходили на інший бік дороги, щоб уникнути зустрічі з ним. Втягнувши шию в плечі, Аніка різко розвернулася і ляснув вовка по носі рукою. Вовк спочатку від несподіванки присів, потім загарчав на неї, вишкіривши гострі білі ікла. Дівчина злякано відскочила, згадавши, що перед нею не звичайний вовк.

- Вибач, - промовила вона, притискаючи до себе пакет з покупками, побоюючись, що він кинеться на неї.  - Я не спеціально ...

Оскал на морді вовка змінився на благальний погляд блакитних очей, такий же, як в лісі. Вовк повів носом в сторону м'ясної лавки, вловлюючи смачні запахи. Аніка понуро зітхнула, усвідомлюючи, що ця звірюка не збирається залишати її в спокої. Вона подивилася на двері м'ясної лавки і подумки підрахувала, скільки грошей залишалося в гаманці. Варто ще зупинитися біля банкомату, щоб зняти додаткову суму, щоб потім була в гаманці готівка.

- Гаразд, я куплю тобі м'ясо, і ти відстанеш. Домовилися?  - сказала Аніка, прямуючи в магазин.

Вовк радісно замахав хвостом, проводжаючи її поглядом. Коли вона вийшла з парою кілограмів м'яса, він прилаштувався поруч, дивлячись на неї щасливими очима і облизуючись.

- Тобі що, його прямо зараз віддати? - запитала вона, дивлячись на нього.

На що вовк бадьоро рушив вперед. Дівчина подивилася йому вслід незадоволеним поглядом.

- Зрозуміло, ти хочеш, щоб я тобі його ще і приготувала, - хмикнула Аніка.

Поклавши м'ясо в пакет до решти покупок, вона пішла слідом за ним. Коли вони проходили повз магазин із спортивним одягом, вовк несподівано перегородив їй шлях, повернувшись морду до дверей.

- Та що ж таке? - обурилася вона, намагаючись обійти його.

Але вовк знову перешкоджав їй йти далі, загороджуючи шлях своїм тілом.