6. Тіні минулого і сірість буднів

- Що у вас з Амаєю? - Запитала Лисичка у свого напарника, коли контр-адмірал Хмель перервав зв'язок.

- Ти що, ревнуєш?

- Чому це я маю когось ревнувати? - Справедливо обурилася Віка. - Просто цікаво, як таке може бути. Амая ж чоловіків боїться як жид хреста, і тут виявляється, що у вас двох є спільна дитина. Тай обнімав ти її, далеко не по дружньому.

- Все ж таки ревнуєш. - Підвів підсумок Грізлі. - Даремно. Ти, Лисичко чудова дівчина, але... 

- Розумію. Амаю не можливо не любити. - Промовила Віка.

- Ти в чомусь права, проте в нас з нею все значно складніше. Ми познайомилися на першому курсі академії. Вродлива, смілива, дотепна... В Амаю були закохані усі хлопці нашого курсу. А всі дівчата, таємно ненавиділи її. Та тривало так не довго. Скоро виявилося, що хлопці не цікавлять нашу красуню, і старі друзі та залицяльники відвернулися від Амаї. Її почали ігнорувати, а де хто навіть, відверто, травити. Саме тоді ми й потоваришували. Хоч Амая й подобалася мені, я змирився з тим, що така дівка не для мене, і ми стали простими друзями. Разом бігали по дівках, разом тренувалися і до півночі засиджувалися в бібліотеці. Разом веселилися і долали труднощі. Ми стали не просто друзями. Ми постійно були разом. Де я - там вона. Де Амая - там і я. Ми навіть знімали одну квартиру на двох. Вона розповіла мені своє минуле: що не пам'ятає своїх батьків, які загинули на Титанії, що її виховав прийомний батько. Що на Титанії з нею щось трапилося, після чого вона панічно боїться близкості з чоловіками, та вона не може згадати, що саме. Якби їй вдалося згадати, можливо б, Амая змогла подолати свій страх. Ще в академії ми стали льотною парою, і випускний іспит здавали саме як пара. Там нас і помітив Прайд, узявши на службу в РУА. А на випускному Амая спеціально напилася, щоб притупити свій підсвідомий страх і переспати зі мною. Коли ж народилася Ніка, ми виховували її разом. Всі навколо вважали нас чоловіком та дружиною, хоча ми й не були розписані, і навіть, більше, жодного разу не спали разом. А нам було байдуже, що про нас думають оточуючі. Правду знали лише найближчі люди: Ніка та Петро Богданович. Ну а те, що подружня пара часто проводить час в компанії молодих дівчат - у всіх свої таракани...  А потім нам сказали, що Ніка загинула. Прайд витурив мене з армії. Ми розлучилися майже на п'ять років. Випадкові зустрічі я не рахую.

- І що ти плануєш робити далі? - Запитала Лисичка.

- Ніка моя донька, їй потрібен батько. Я не залишу її. Амая вже доросла дівчинка. Сподіваюся, що тепер, коли вона згадала своє минуле, зможе подолати свій страх, і ми, нарешті, зможемо бути разом. Принаймні, я для цього докладу всіх зусиль.

- Знаєш, Грізлі, а я заздрю нашому капітану. Я б теж хотіла мати такого друга як ти. Людину, яка б мене кохала так, як ти кохаєш Амаю.

- Не хвилюйся, мала, ще зустрінеш.

*** 

Цієї ночі вона, вперше за довгі роки, спала спокійно. Маленька дівчинка, якій довелося стільки пережити, притислася до теплого тіла своєї матері. На її обличчі сяяла щаслива посмішка.

Амая дивилася на свою доньку, і згадувала ті часи, коли вони були щасливі: Вона, Ніка і Даян.

А потім було те кляте завдання...

Вона з напарником щойно повернулася з чергової розвідки, і хотіла відпочити. Даян затримався в РУА, а Ніка була в садочку. Амая якраз встигла перевдягнутися і прийняти душ, коли до неї зателефонували. Це була старша вихователька з дитячого садочку.

 - Місіс Ерзо, наш садочок отримав допомогу від фонду "Майбутнє". В рамках фондової програми, для вихованців нашого садочка буде організовано екскурсію по історичних місцях Землі. Екскурсія триватиме сім стандартних днів, враховуючи дорогу. Переліт, харчування, екскурсії та оренда круїзного лайнера Еріда, повністю оплачуються фондом, проте дрібні витрати оплачуються за рахунок батьків. Ви ж розумієте, це діти: цукерки, морозиво, сувеніри...

Термінал повідомив про паралельний виклик від Прайда.

 - Дідько. - Вилаялась Амая. - Пробачте, повисіть хвилинку, до мене начальство телефонує.

 - Ерзо, - промовив Прайд, як тільки Амая перемкнулася на іншу лінію. - Негайно з'явитися в РУА. Бойовий виліт. Усі інструкції отримаєте на місці.

 - Так точно, адмірале. - Амая перемкнулася на лінію, де чекала на відповідь вихователька, - скільки?

 - Триста доларів.

 - Гаразд, я першою кошти негайно. Пробачте, але у нас черговий бойовий виліт.

За дочку вона не хвилювалася. Садочок був військовим, і в ньому часто залишали дітей навіть на кілька тижнів. Це було прописане в статуті роботи садочка...

А варто було б. Якби Амая знала, чим все скінчиться, вона б недозволила вести Ніку куди-небудь...

Система Арарат зустріла їх мітингами та Азійським бойовим фрегатом класу Дракон. Розслідування ситуації багато часу не зайняло: когось підкупили, когось залякали... знайшли тих, хто згоден співпрацювати. От тільки отримана інформація не надто радувала ні Амаю ні Грізлі. Всі данні свідчили про те, що в подіях у системі винні не лише москалі, але й хтось із вищих чинів РУА. Прямих доказів не було, та деяка інформація вказувала на причетність самого адмірала Прайда.

Грізлі і Ерзо розуміли, що тягатися з цілим есмінцем їм не під силу, а викликати допомогу з РУА, яке під керівництвом Прайда наскрізь прогнило корупцією - зробити лише гірше, дозволивши адміралу перемогти у його брудній, безжальній грі. Тому Амая, усю отриману інформацію, переслала своєму батькові, віце-адміралу Хмелю, а деякі факти, що спрацюють не гірше термоядерної боєголовки, відіслала одному знайомому журналісту, з проханням негайно опублікувати отриману інформацію і негайно прибути на Арарат, щоб в режимі реального часу висвітлювати усе, що відбувається в системі.

Хмель зволікати не став і, зібравши усі доступні на той час, підконтрольні йому бойові кораблі, відправився на допомогу своїй прийомній дочці, не забувши відправити отриману інформацію до військової прокуратури.