5. Принцеса Оріона

Прибувши в систему Ахмет, Оріон ввімкнув стелс-режим, і ліг у дрейф неподалік точки виходу транспортника. Десантники, на чолі з Майном, займали свої місця на десантних бортах.

Амая підійшла до своїх головних пілотів:

- Лахматий, лізь в нейроінтерфейс і синхронізуйся з Ластівкою. Я буду на інтерсепторі. Команди передаватиму через тебе. Лисичко, ходімо зі мною. Мені знадобляться твої аналітичні здібності. - Амая увімкнула гучномовець: - пане Яблонський, підійдіть на капітанський місток.

Старший борт-інженер не заставив себе довго чекати.

- Пане Адаме, залишайтесь тут. Можливо нам знадобиться ваша консультація чи допомога.

Амая і Лисичка пішли з командного містка.

- Амая, зачекай, - промовила Віка, - нам потрібно поговири.

- Щось трапилося?

- Ти пробач мене, я ж справді не знала, що ти мій капітан. А Грізлі... він веселий. Надійний.

- Знаю. Грізлі хороший хлопець, і якби я могла бути з якимось чоловіком, напевно б обрала його. Він мені як брат. Ми з ним надто багато разом пережили. Тож, якщо ти кохаєш його, яке я маю право стояти на шляху до вашого щастя. Тож не парся.

- Якби ж я могла. Розумієш, мені добре з Грізлі і добре з тобою. Я... Я заплуталася, і не знаю, що мені робити.

Амая обійняла Віку.

- Знаєш що, дівчинко, розслабся. Я не ревнива. Лахматий теж. Ти познайомся з нами ближче, і сама обереш, хто тобі більше до душі. Домовилися? - Віка ствердно кивнула. - От і добре. Ходімо, у нас мало часу.

- Дякую тобі за розуміння. - Віка поцілувала Амаю, і вони пішли до взлітної палуби.

Інтерсептор справив на Лисичку неабияке враження. Красивий зореліт виблискував у світлі ліхтарів полірованим металом.

- Оце краса... - Захоплено мовила Віка.

- Ще б, - з гордістю промовила Амая, - на всю галактику існує лише десять таких зорельотів.

Підключившись до нейроінтерфейсу, та синхронізувавшись з Оріоном, Амая слідкувала за всім, що відбувається біля точки виходу транспортника, через системи спостереження крейсера.

"Лахматий, наведи лазер на точку виходу і відкорегуй автоприціл на двигуни." - Віддала вона наказ, коли до часу "Х" залишилося менше десяти хвилин.

"Кеп, я ж пілот, а не артилерист. Як я це зроблю?"

"Мда, старого собаку важку навчити гавкати по новому. Лахматий, не тупи. Просто віддай наказ, а все решту зробить нейроінтерфейс. Повір мені, я вже рік з таким працюю. Це кайф, коли корабель реагує на кожну твою думку, на кожне бажання."

Амая підключилася до системи зв'язку крейсера:

"Десант - готовність один."

На десантних бортах зачинилися шлюзи. Обслуговуючий персонал покинув палубу, і відсік герметично зачинився. Одразу ж увімкнулися компресори, викачуючи повітря.

Коли повітря було відкачане з відсіку, одна з його стін здригнулася, відчиняючи шлюзовий вихід у відкритий космос. Кораблі увімкнули двигуни і зависли над палубою, проте, з місця не зрушили...

Лишень Ібрагім вийшов з підпростору, Амая віддала наказ:

"Вогонь."

Тієї ж миті лазерний імпульс ударив у транспортник. Не зустрівши спротиву дефлекторного щита, імпульс випарував частину корпусу, разом з двигунами.

"Танцюємо."

Амая направила Ластівку до Ібрагіма. За нею летіли три десантні борти.

Доки перший десантник пришвартувався до пошкодженого транспортного корабля, Амая облетіла ціль з іншого боку. 

Вчасно...

Від транспортника відділилася капсула. Три секунди на сканування: живих форм не знайдено. Зрозуміло - скидають компрометуючий баласт. Плазмовий постріл, і за мить, капсула перетворюється на хмару перегрітого газу.

Коли Амая знайшла вільне місце для стиковки, десантники закінчили свою роботу. Уся команда Ібрагіма, хто не загинув при вибухові двигунів і розгерметизації частини корабля, тепер лежала мордою в підлогу. Руки членів екіпажу були сковані, за спиною, наручниками.

Амая і Віка пройшли на капітанський місток.

- Лисичко, скачай усю інформацію з інфотерміналів. Потім проаналізуємо її.

Віка підійшла до головного інфотерміналу, поглянула на чорний екран з білим блимаючим курсором, промовила:

- Не вийде, вони відформатували усю фізичну пам'ять.

- Дідько. Пане Яблонський, щось можна зробити?

- Так. - Відповів головний борт-інженер. - Потрібно витягнути блок пам'яті, і доставити його на Оріон. Я зможу відновити втрачені дані. Тільки, діяти потрібно швидко, чим довше пам'ять приєднана до інфотерміналу, тим більше непотребу він запише поверх стертих даних.

Амая знайшла поглядом вільного бійця і покликала його до себе.

- Поступаєте під командування пана Яблонського.

- Так точно!

Тед, який рився в паперах, радісно промовив:

- Гей, Ерзо, глянь но, що я знайшов.

Десантник простягнув капітану листок паперу.

- Що це, - Запитала Амая, передаючи папір Лисичці. 

- Накладні на вантаж. - Промовила Віка. - Якщо вірити їм, то трюми транспортника заповнені розхідними матеріалами та інтимними товарами.

- Якими? - Здивовано запитав Тед. - Це ще щоза гидота?

- Ти в сексшопі був?

- Це там де ..., гм..., запчастини від чоловіків продають?

- Ага. - Амаю потішила розгублена пика десантника.

- Твоє ж ...! - Вилаявся Тед. - Це що, нас відправили лапати підпільних торговців ... гумовими?

- Чому ж одразу гумовими? - Продовжувала знущатися над Майном Амая. - Зараз використовують екопластик або й взагалі, штучні біополімери... Ходімо, глянемо на ці інтимні товари. Пора тобі провести загальноосвітню екскурсію, бо живеш, як в кам'яному віці.

Йти довелося не дуже далеко. Вхід в трюм знайшовся трьома палубами нижче.

- Згідно документів, в трюмі 1, знаходяться розхідні матеріали. - Промовила Лисичка.

- Зараз глянемо, - промовив Тед, зрізаючи навісний замок, який висів на вхідному люкові, лазером. - Може щось заберемо на Орін, не пропадати ж добру. - Люк відчинився, і Майн увімкнув світло. - Твою ж мать! От тобі й розхідні матеріали...