9. Між Сцилою та Харибдою

Вже другий тиждень команда Оріана сиділа на цій планеті, досліджуючи захоплену базу, вишукуючи все нові та нові матеріали та докази.

Серед знайдених матеріалів було стільки компромату на адмірала, що тому тепер світила смертна кара. До того ж були знайдені виходи на численних покровителів адмірала, серед яких був не лише кацапський імператор, але й впливові політики і бізнесмени, не лише Альянсу, і навіть відомий кримінальний авторитет.

Та найбільше увагу аналітичної групи, на чолі з паном Яблонський та Лисичкою, зацікавили два файли:

В одному з них був детальний опис генетичних експериментів, що проводили кацапи на закритій, підпорядкованій їм планеті, куди незмінно відправляли частину рабів, ось уже майже двадцять років. Генетичні експерименти, якщо вірити цьому файлу, мали дві основні мети - розробити методику штучного продовження життя, і розробку нового виду людей: більш сильних, витривалих і агресивних, яких би можна було використовувати як солдат. Щоправда, про долю відпрацьованого матеріалу, у цьому файлі не йшлося нічого.

Ці данні були негайно відправлені в РУА, і тепер, спеціальна комісія на чолі з міністром оборони, вирішували, що робити з цією інформацією далі.

Другий файл мав детальні креслення крейсера, про який говорила Ніка, і судячи з отриманих даних, він нічим не поступався Оріону. До того ж, серед креслень була знайдена схема чогось нового, ще не відомого. Після первинного аналізу усі експерти зійшлися на тому, що це однозначно зброя, але не змогли пояснити, як вона працює.

З дозволу контр-адмірала Хмеля, Лисичка відправила ці креслення своєму батьку. На їх аналіз у професора пішло три дні.

Тепер, команда Оріона сиділа на капітанському містку, чекаючи дзвінка від професора.

Ніка тихенько гралася зі своїм татом, та коли очікуваний виклик надійшов, усі відклали свої справи.

На екрані головного терміналу з'явилося зображення професора. Збоку від зображення було виведене вікно зі схемами.

- Привіт, тату. - Промовила Лисичка. - Щось зміг вияснити?

- Зміг, та те що я скажу, наврядчи вам сподобається. Здобуті вами креслення далеко не повні, проте, разом з професором Кіргофом, ми змогли розібратися з тим, що це таке. - На екрані з'явилася схема якоїсь сфери з канальним отвором. - Це, ніщо інше як класичний прискорювач Мілса. Так, той самий прискорювач, який забезпечує роботу підпросторових двигунів, але не в його сучасному варіанті, а точно такий, яким він був дві сотні років тому. Сучасні двигуни мають розгорнутий прискорювач Мілса, який передає єнергію усім частинам корабля, а цей, замкнений - лише об'єкту, що знаходиться в тунельній камері.

- Навіщо потрібен цей раритет? - Здивовано запитала Амая.

- Ми теж задалися цим питанням. - На екрані з'явилися ще якісь креслення.

- Погляньте на цей снаряд. Так, це саме снаряд. В середині розташовано стрижень із Елеріуму-512, масою від 15 до 50 грам, залежно від потужності. Сам стрижень оточений джерелом протонів - гідрогенідом літію. Потім, все це огорнене, почергово, шарами Плутонію-239 та дейтериду літію. Для дитонації заряду використовується тротилова обжимка. Тротилові заряди, вибухаючи в певній послідовності, створюють направлену до центру системи вибухову хвилю, що призводить до  вибуху ядерного заряду. Наявність дейтериду літію посилює його, перетворюючи в термоядерний вибух, який і запускає неконтрольований синтез-подільний цикл. За моїми підрахунками, сняряд з десятиграмовим осердям з Елеріуму буде аналогом термоядерної боєголовки потужністю в півтори тисячі мегатон. А тепер погляньте на розміри снаряду, і розміри тунельної камери прискорювача Мілса...

Навіть Лисичці знадобилося кілька хвилин, щоб зрозуміти, що до чого.

- Дідько! Вони використовують прискорювач замість гармати! І від такого пострілу не врятує жоден дефлектор, адже снаряд до цілі летиль у підпросторі.

- Вірно. - Відповів професор Лис.

***

Імператор Владімір ІІІ, сидів за довгим столом у своєму робочому кабінеті на флагманському фрегаті "Кремль", коли да нього зайшов начальник розвідки, Віктор Азіров.

- Разрєшіте.

- Прахаді. Что у тєбя?

- У нас праблєми. По маім данним, крєйсєр Оріон накрил базу, гдє ми строілі новоє арцжіє. Наш рєзєдєнт арєстован.

- Плоха. - Відповів імператор.

- Сєйчас каманда крєйсєра ізучаєт матєріали, дабитиє на базє, но нам нє ізвєстна, что успєлі унічтожіть на базє, пєрєд захватом.

- Прайд стал для нас очєнь апасєн. Да і ета Ерзо, мєня ужє дастала. От ніх нада ізбавіца.

Начальник розвідки довго розмірковував над наказом імператора.

- Ми саздадім для ніх лавушку, прєждє, чєм ані вазвратяца в сталіцу. Уб'йом дваих Зайцев аднім вистрєлам. Заадно і крєйсєр іспитаєм.

- Дєйствуйтє.

***

Оріон готувався до відльоту. Усе, що тілько можна, було завантажено на крейсер. Адмірал надійно замкнений у тюремній каюті.

Виклик від контр-адмірала Хмеля став несподінкою.

- Амая, - одразу ж промовив контр-адмірал, коли капітан увімкнула зв'язок. - Негайно вилітаєте в систему Пекло. Кацапи знищили наш дослідницький корабель, але вченим вдалося врятуватися у капсулі. Нажаль, ми не встигаємо прийти їм на допомогу. Ви знаходитеся найближче. Поспішайте. За нашими підрахунками їхнього дєфлектора вистачить не довше, ніж на дві години.

- Хто на борту? - Запитала Амая.

- Професор Кіргоф та професор Лис...

- Ми встигнемо? - Запитала Амая у зблідлої Лисички.

- Встигнемо. - Відповіла дівчина, займаючи своє місце за нейроінтерфейсом. Грізлі робив те саме.

***

Знайти рятувальну капсулу у просторі, де не працює будь-який зв'язок, в основі якого лежить електро-магнетизм - що може бути "простіше" для такого аналітика як Лисичка?

У систему Пекло Оріон прибув за пів години після того, як отримав звістку від контр-адмірала. Ще годину часу екіпаж витратив на пошуки рятівної капсули із двома науковцями.

Файтери, в силу ресурсу їх дефлектора, прочісували пронизаний потужним магнітним полем простір, проте, не відходячи далеко від носія. Сканери крейсера були ввімкнені на повну потужність. Лисичка та пан Яблонський сиділи за терміналами, розбираючи отриману від Хмеля інформацію, про напад.