3. Пілоти Оріону

Контр-адмірал Хмель сидів у своєму кабінеті в РУА, коли до нього увійшов професор Лис.

- Викликали?

- Заходьте, сідайте. Доведеться трішки зачекати. Професор Кіргоф скоро з'явиться. Мені повідомили, що він уже прибув на Атлант, і зараз прямує в РУА.

Професор Лис мовчки дістав портативний інфотермінал і став щось в ньому обраховувати.

Чекати довго не прийлося, професор Кіргоф з'явився хвилин за п'ятнадцять у супроводі Амаї.

Дівчина була одягнена в капітанську форму. Вона привіталася з контр-адміралом згідно уставу. Неформальне спілкування батько і дочка дозволяли собі лише наодинці або в колі хороших друзів.

- Що трапилося?

- На Оріон потрібні офіцери на командні посади, та старший навігатор.

- А що, на Гекаті уже немає офіцерів?

- Усі толкові офіцери, хто не ліг під Прайда, уже давно звалили з тієї помийки. А ті що залишилися нікому й даремно не потрібні.

- Вірно мислите, капітане, - промовив Хмель. - Гаразд. У мене є кілька толкових лейтенантів. Переведу їх на Оріон. А от з навігатором - проблема. Шукайте самі.

- Дозвольте йти?

- Вільні. - Та перш ніж Амая встигла піти, Хмель зупинив її. - Як просувається комплектування?

- Чудова. Командир десантного відділення, майор Теодор Майн, зараз  активно вербує штурмові бригади серед десантників Гекати, які вже давно хочуть вирватися з-під керівництва Прайда. За матеріальне комплектування відповідає Адам Яблонський - ціний кадр. Дякую вам за нього.

- А пілоти?

- Я вирішила набрати молодий пілотний склад. Легше провести навчання молодих бійців, ніж перевчати старих вояк до умов новітнього крейсера. Якщо я не помиляюся - сьогодні у льотній академії випускний іспит. Підберу собі пілотів там. Максимум за два тижні Оріон буде повністю укомплектований.

- Коли завершите, надішліть запит на переведення.

- Так точно.

Коли Амая вийшла, Хмель повернувся до двох професорів:

- Тепер, щодо вашої справи. Ви ж розумієте, що тут вирішуються питання, від яких залежить доля Північно-Атлантичного Альянсу?..

*** 

Випускний іспит для кожного студента льотної академії був найважливішою подією їхніх молодих життів. Адже на іспиті не лише перевіряють твої знання та навички, але й вміння працювати в команді, коритися наказам і приймати самостійні рішеня. Від результату іспиту, напряму, залежало майбутнє випускників, адже саме його результати впливали на розподілення.

До того ж, сам іспит проходив у відкритій формі, і на нього приходили представники найрізноманітніших військових та силових структур, підбираючи собі штат.

Тому усі, без п'яти хвилин, випускники, остінні дні перед іспитом, буквально, не вилазили з різноманітних тренажерів та симуляторів. бажаючих провести решту життя десь, на забутій Богом і людьми планеті, де зореліт бачили хіба що у старих кінофільмах, випуску кінця ХХ століття, серед амбітних молодих пілотів не було. Кожен з них, таємно від інших, мріяв стати легендою флоту, здійснити подвиг і стати знаменитим в колах воєної еліти альянсу, як це, свого часу, зробили найвідоміші випускники цієї академії: Петро Хмель, Даян Рейн та Амая Ерзо.

Тому вони й віддавали весь свій вільний час тренуванням.

Іспит розпочався рівно о восьмій годині за стандартним часом, і тривав рівно п'ять годин. А після нього наставало найважче випробування - чекати. А для гостей іспиту та комісії наставав самий пекельний етап їхньої роботи.

Одразу ж по завершенню іспиту, виділялася година часу, щоб усі бажаючі оформили свої заявки на необхідних пілотів. Після цього, ще, протягом трьох годин, атестаційна комісія розглядала ці завки. Якісь з них вона узгоджувала одразу, якісь, одразу ж викидала в смітник. І ніхто, крім членів комісії не знав, за якими критеріями вони це роблять. Решта ж заяв переходила до наступного етапу відбору. На цьому етапі, комісія давала шанс заявникам самим розібратися у суперечних питаннях, адже, хоч і щороку академія випускала більш ніж десять тисяч випускників, щоразу була одна й таж проблема: кількість заявок на найкращих становила більше десяти, а на найгірших, часто не було й зовсім; хтось із випускників сподобався одразу ж кільком заявникам.

І вони вирішували такі ситуації: сварилися, приводили свої аргументи, кричали до хрипу в горлі, торгувалися. Саме на таких торгах Амая та Грізлі обміняли чотирьох "своїх" випускників на двох досвічених офіцерів з президенського фрегату "Королева Вікторія", яких і хотіли отримати собі на посади командирів першого та другого контурів управління. А от толкового навігатора знайти так і не вдалося. Доведеться в екстренному порядку готувати когось із молокососів.

Після того, як заявники дійдуть остаточної згоди, а цей процес тривав ще годин шість, заявки поверталися в атестаційну комісію. Тоді ж писалися заяви на додаткову комплектацію, вказавши кількість пілотів та відповідні посади. Далі, присутність заявників була не обов'язковою.

Академія сама розпихала залишившихся без заявок випускників по заявленим посадам, а тих, хто залишився, відправляли в центр розподілу. Лише після всього цього випускників збирали у великій залі, де ректор академії, урочисто, вручав їм конверти з направленнями, які, згідно традицій, випускники мали відкрити на випускному балу в колі своїх друзів.

Коли Амая вийшла з Академії, була така втомлена, що Грізлі довелося підтримувати її. На вулиці вже була глибока ніч.

- Повертаємося на Гекату? - Запитав Даян.

- Лахматий, не забувай, що нам потрібно ще знайти медиків, артилеристів і навігатора. Але давай цим займемося завтра. Я так втомилася... Та й ця бісова форма мені вже в печінках сидить. На тому кориті, що з якогось дива називається зорельотом, навіть ліжка немає, а спати ще одну ніч мордою на пульті я не хочу. Я б залюбки провела цю ніч в м'якому ліжку, в компанії вродливої дівчини. Ти зі мною?

- Мала, що за дурні питання? Хіба я, хоч раз, відмовився піти з тобою по дівках?