1. Капітан І рангу.

Планета Геката-d – це позбавлена життя Суперземля із масою п'ять мас Землі. Та цінність цієї планети полягала в іншому, вона містила велику кількість легкодоступного кобальту, нікелю, хрому, мангану, заліза, титану, міді… та інших металів, які необхідні в космічному кораблебудуванні. Саме тому тут, на орбіті Гекати-d, були розташовані найбільші верфі Північно-Атлантичного Альянсу. Крім цього, саме тут розроблялися і проходили випробування усі новітні військові проекти флоту, одним з яких був проект "Інтерсептор", запущений чотири роки тому, а пів року тому вийшовшому на стадію фінальних випробувань.

Керував цим величезним орбітальним "заводом" адмірал Прайд, і сьогодні він був розлючений. Зібравши у своєму кабінеті усіх пілотів-учасників проекту Інтерсептор, він голосно верещав на своїх підлеглих, розмахуючи якимись паперами:

- Хто?! Хто мені пояснить, що це все означає?!

Пілоти переглянулися, і один з них, чоловік тридцяти років, промовив:

- Якщо ви поясните нам, що це за папірці, можливо, ми зможемо відповісти на ваше запитання.

Прайд, від нахабства пілотів, почервонів ще більше, проте пояснив:

- Це – рапорт капітана ІІІ рангу Ілона Стара, про те, що пілоти-учасники проекту Інтерсептор, відмовилися виконувати наказ на супроводження важливого свідка із вільної системи Афіна до центральної системи Альянсу, для дачі свідчень в суді!

- Адмірале Прайд, - відповів той самий пілот, - інтерсептор – це диверсійно-розвідувальний корабель, а не поліцейський корвет, щоб перевозити чи охороняти злочинців, навіть, якщо вони вирішили здати своїх спільників.

- Вам і не потрібно було гнати інтерсептори! – Рявкнув Прайд. – В наказі чітко вказано: вилетіти на стандартних винищувачах класу SRiNF!

- Адмірале, згідно із пунктом 3.17 контракту на участь у проекті Інтерсптор, ми не маємо права сідати за штурвал іншого зорельоту, крім закріпленого за нами. Також, ніхто інший не має права на водіння нашого корабля без нашого особистого дозволу, і те лише в режимі ручного керування.

- Що?

Замість відповіді пілот дістав з кишені роздруківку контратку, відкрив на необхідній сторінці і ткнув пальцем у відповідний абзац.

- Нічого не розумію… - Пробурмотів Прайд. – Який ідіот складав цей контракт? Ви що, розівчилися літати на звичайних зорельотах?

- Справа не в тому. Нейроінтерфейс налаштовується лише один раз, під одну конкретну людину, і цей процес досить затратний, як в питаннях часу, так і ресурсів, адже потрібно синхронізувати нервову систему оператора з усіма системами зорельоту. Оператор стає єдиним цілим зі своїм кораблем. До того ж, після синхронізації, дешевше побудувати новий корабель, ніж переналаштувати нейроінтерфейс на нового оператора. Хоча, яйцеголові працюють над цією проблемою. А до того… Ніхто не хоче ризикувати тестовими зразками інтерсепторів. Якщо хтось з нас зникне, корабель доведеться демонтувати, так як літати на ньому не зможе більше ніхто.

Прайд пропустив повз вуха пояснення пілота, , натомість, розгублено рахував присутніх.

- Дев'ять… А де Ерзо?

- Так на бойовому…

- Що?!! – Почуте, знову, розгнівило Прайда. – Якому ще, на…, бойовиму?! Хто, …, …, ратифікував виліт?!

- Я.

Захопившись лайкою на пілотів, Прайд не помітив, як до його кабінету увійшов високий чоловік, п’ятдесяти років. Його обличчя прикрашали вуса, та довгий шрам, що йшов від лівого ока, по щоці, майже до підборіддя. Пілоти-інтерсептори стали смирно, і віддали честь. Прайд зробив те саме.

- Контр-адмірал Хмель, - промовив Прайд, - ми не чекали на вас.

- Вільно, - скомандував контр-адмірал, і звернувся до пілотів: - йдіть готуйтеся. За тиждень ви потрібні мені в РУА[1]. Наказ про переведення уже підписаний міністерством оборони Північно-Атлантичного Альянсу, і ви тепер повністю переходите під контроль розвідувального управління. – Хмель повернувся до адмірала: - Оріон я теж забираю.

Прайд нервово зціпив зуби. Якщо проект Оріон був йому як чиряк на дупі, і він був радий позбутися його з зони своєї відповідальності, то з проекту Інтерсептор адмірал мав чималий зиск. З двадцяти п'яти трильйонів щорічного фінансування проекту, він мав, щонайменше, п'ятсот мільярдів додаткового, не зовсім легального, доходу. За чотири роки існування проекту, дружина Прайда стала власницею розкішного, п'ятнадцятипалубного атмосферного лайнера-готелю на мальовничій, курортній планеті Мальдівія-b. Синок Прайду зумів відкрити власний успішний бізнес, а дочка змогла пробитися до вершин шоу-бізнесу, ставши відомою на весь Альянс виконавицею синтезованої музики[2], і навіть одного разу брала участь у якомусь музичному фестивалі Землі…

І головне – ніхто, крім самого Прайда та його бухгалтера, не знав про джерело цих доходів. Офіційно, ці кошти були доходам родинної компанії "Pride inc.", що дісталася адміралу у спадок від батька. Також Прайд знав, що серйозної перевірки, компанія, в якій числиться лише один працівник – бухгалтер Прайда, не пройде.

Втрачати такий прибутковий проект адмірал не хотів, але й протистояти Хмелю зараз не міг. Та в його голові вже складався план, як нашкодити своєму вічному ворогові. Поспішати не варто. Якщо все зробити вірно, то Хмель не лише втратить свої погони, але й сяде. І сяде на довго.

- Ви все зрозуміли, адмірале?

- Так точно! – Рявкнув у відповідь Прайд, немов "зелений" новобранець перед капітаном І рангу.

- Виконуйте. Не пізніше як за місяць Оріон повинен прибути до Атланту[3]. І ще, як тільки повернеться Ерзо, негайно направте її сюди. Ви ж не проти, якщо я скористаюся вашим кабінетом?

Прайд, знову, гнівно скрипнув зубами, але відповів спокійно:

- Мій кабінет в повному вашому розпорядженні…

Чекати контр-адміралу довелося довго. Лише через п'ять годин до кабінету увійшла молода дівчина, не старша тридцяти років. Довге чорне волосся спадало на тендітні плечі. Одягнена вона була у синю футболку із золотим тризубом на грудях, коротку спідницю, і довгі, до коліна, чобітки на високому каблуці. З усіх армійських регалій на ній був лише капітанський каптур.