Сніжинка та Зимові хованки

Розділ 14

Сніжинка та зимові хованки

Я вам, напевно, вже казала, що Сніжинка володіє силою зими. Вона, звичайно, не Снігова королева. Але, розумієте, Снігові зайці — уродженці Північної Америки.

Отже! Якось ПЕРЕВЕРОДЯТА вирішили пограти в хованки.

Найкраще за всіх уміла ховатися Сніжинка.

Цього разу водив Ну Постривай. Сніжинка вирішила його перехитрувати та використала свою невидимість.

Ну Постривай майже всіх знайшов. Залишилося знайти тільки Сніжинку.

— Під кущем її немає! — сказала Долька.

— За деревами її також немає, — сказала Лілія.

Тим часом Сніжинка підкралася до Ну Постривая та почала його лоскотати.

— Ну, Сніжинко! Ну Постривай! — вигукнув він.

Сніжинка втекла та почала його лякати.

Та потім вона стала видимою.

Вовк від такого навіть онімів. А в нього ще була в зубах цигарка.

— Сніжинко, коли ми граємо в хованки, треба ховатися в одному місці, а не ставати невидимою, — пояснив Сергійко.

— Добре! — сказала Сніжинка.

Далі ПЕРЕВЕРОДЯТА пішли кататися на ковзанах.

А Сніжинка, поки каталася, ще й співала:

— Надіюся, сніг пішов!
Зима — моя улюблена пора року!
Заспіваю я на ковзанах!
Зі мною, здається, мої друзі!
Та мені не потрібні спека та світло!
Немає у мене амбіцій — нема!
Ні-ні! Не у всіх!
Треба вірити!
Іти на сцену, щоб...

Сніжинка підлетіла в небо.

— Люблю сніг! Люблю зиму!
Під снігом танцювати!
Але, розглянувши мене, легко зрозуміти:
в мені пора року живе!
Мені простіше танцювати під снігом із друзями!
Ковзани для мене — вони як взуття!
Я точно знаю!
Стану я зіркою!
Так! Ти мені віриш?

Люблю сніг!
Люблю зиму!
Під снігом танцювати!
Але, розглянувши мене, легко зрозуміти:
в мені пора року живе!

Раптом до Сніжинки хтось доторкнувся.

Це була Лілія.

— Послухай, Сніжинко, ми тут вирішили попити гарячого шоколаду у Дольки та... — сказала Лілія.

Раптом Лілія помітила дивний сніг біля Сніжинки.

— Ти, здається, на ковзанах співала!

— Так, я співала! — сказала Сніжинка. — Не забувай, я ж Північний заєць!

Лілія, Сніжинка та інші ПЕРЕВЕРОДЯТА побігли до Дольки, щоб не спізнитися на гарячий шоколад.

Колись, зберігши в собі добре дитяче серце, я розповім своїм дітям про зимову країну.

І хоча, коли я це пишу, вже настала весна, я все одно збережу в пам'яті спогад про зимову країну.