похід

                                                      Розділ 31

                                                   Похід у ліс.

Якось на останньому дні липня, ПЕРЕВЕРОДЯТА збиралися у похід. Усі швидко зібралися. Ось тільки Лілія, довго збирається.

• Сестро, ти там довго ще? – Питає Сергійко, який вже втомився чикати.
• Та вже іду! Тільки ось знайду свій ліхтарик. – Відповіла Лілія.

Лілія, довго шукали ліхтарик  та знайшла його під своєю ковдрою.

Коли усі зустрілися біля лісу то Сніжинка вигукнула.

• Це буде круто іти у похід! Тварини, річка а у вечорі МАРШМЕЛОУ.
• Це буде так весело! Ось би ще встигнути зробити плащі СУПЕР ГЕРОЇВ. – Раділа Білочка Долька.

Коли усі дісталися до заповідника для табору, то вони знайшли чудові містечка.

Тут Заєць, помітив що БУ, хоче з’їсти мухомор.

• Не їж це! Мухомор – це отруйний гриб! – Зупинив його Заєць.
• А які ж гриби тоді ж їстівні? – Питає БУ.
• Ну, це – білий гриб, ПІДОСІНОВИК, ПІДБЕРЕЗОВИК, лисички, опеньки. – Розповідав Сергійко.
• Ідемо вже, а то скоро СТЕМНІШАЄ! – Вигукнула Сніжинка.

Усі почали ставити намет, а Вовк все думає. – « хоча ми й денні, й нічні тварини, але ми й спимо у ночі. Навіть у повню.» – думав Вовк.

• Агов Ну, постривай! – Роздався Лілії.

Вовк, отямився та побачив Лілію.

• ЛІЛІЙО? – Отямився Ну, постривай.
• Ти забув, що треба ставити намет! – Нагадала Лілія.
• О точно! – Згадав Вовк.

Ну, постривай допоміг ПЕРЕВЕРОДЯТАМ поставити намет та настав час, готувати вечерю.

• Десь тут мають бути гілки? – Думав Сергійко.
• А ми тут вовків, не зустрінемо? – Переживала МІЯ.
• Та кинь! Вовки, вже тут! – Повідомила Сніжинка.

МІЯ, аж перелякалася, але опинилася – що Сніжинка мала на увазі про Ну, постривай, БУ та ВУЛУ.

• МІЙО, заспокойся вже! Це ж спеціальний заповідник. Тут не має ніяких лісниць монстрів. – Заспокоював МІЮ, Заєць.

Тут щось зашурхотіло у кущах.

• А раптом там лісний монстер? – Злякалася ВУЛА.
• Донько Заспокойся! - Вигукнув Вовк. – тут немає ніяких монстрів.

ПЕРЕВЕРОДЯТА, пішли далі за дровами, а за ними дивився НІЧНИЙ НІНДЗЯ.

• НІДЗЯЛІНО, ви знаєте, що це означає? – питає НІЧНИЙ НІДЗНЯ?

НІНДЗЯЛІНО, відповіли що ні.

• Ми зможемо завадити цим перевертням спокійно поспати. – відповів НІЧНИЙ НІДЗНЯ. – коли СТЕМНІШАЄ, ми удамо себе привидами та налякаємо їх.

Коли усі зібрали хворост, та пішли розводити багаття.

• А що у нас буде на вечерю? – питає Вовк.
• У нас є лісні горіхи, їстівні ягоди та каша. – пояснив Сергійко.
• А я зробила пиріг з ягодами та горіхами. – вигукнула Долька.
• Що ж доведеться подумати, перед тим як навчитися їсти горіхи та ягоди.

А тим часом НІЧНИЙ НІДЗЯ, дивився за ПЕРЕВЕРОДЯТАМИ та чикав коли вони ляжуть спати.

Після вечері, ПЕРЕВЕРОДЯТА збиралися розповісти один одному якісь історії.

• Я знаю, одну історію! – вигукнув БУ та почав історію. – це історія – про брудного, болотного щеня.
• А як він виглядає? – питає ВУЛА.
• Брудне, болотне щеня живе у лісному болоті. У нього шкура уся з бруду, а замість хутра гілки.
• Його треба помити! – вигукнула Лілія.
• Не перебивай! Брудне, болотне щеня весь час топає по ночах. Топ-топ-топ! А якщо прислухатися, то можна почути як він виє на місяць. – закінчував розповідати БУ та завив як щеня з історії.
• Він справжні? – перелякалися усі.
• Так, він справжні!
• Що за дурниці? Я часто гуляю по лісу, але ніяких болотних щенят, я тут  не бачив. – відповів Сергійко.
• А може він існує? – питає МІЯ.
• Заспокойтеся! Давайте більше не будемо розповідати страшні історії та підемо спати. – оголосив Заєць.

Усі лягли у намет, а тим часом НІЧНИЙ НІНДЗЯ, вирішив їх налякати, зробити історію правдивою.

Коли ВУЛА спала, то тут почулися важкі кроки.

• Тато, мені здається що тут брудний, болотне щеня. – повідомила зі страху ВУЛА.
• ВУЛО, тут немає ніяких болотних щенят. – заспокоював її Вовк.

Аж тут знову почулися кроки.

• Ти маєш на увазі, про ці кроки? – зрозумів Вовк.

Тут усі прокинулися від кроків.

• Що це? – питає Сніжинка.
• Здається що якийсь дикий звір. – думає Лілія.
• А може це велике, брудне, болотне щеня! – Подумав БУ.
• Сумніваюся, що це брудне, болотне щеня! – відповів Заєць.

Тут хтось завив.

• Це не я! – Пояснив Ну, постривай.
• Давайте, підемо подивимося! – запропонував Сергійко.
• Ви ідіть, а я з Вовченятами… почекаємо у укриті. – повідомила МІЯ.

ПЕРЕВЕРОДЯТА, пішли з намету та тут знову почувся вий та важкі кроки.

• А може це була погана ідея? – питає Долька.
• Напевно, тут є якесь логічне пояснення! – вирішив Заєць. – хтось нас просто лякає?

Тим часом НІЧНИЙ НІДЗЯ разом з НІНДЗЯЛІНАМИ, залишали собачі сліди.

• Дивіться тут сліди! – повідомила Сніжинка.
• Кошачий Нюх! – вигукнув Сергійко.

Сергійко понюхав, сліди не пахнули собакою.

• Дай я понюхаю! – запропонував Вовк. – собачий нюх!

Вовк теж понюхав, сліди не пахли собакою.

• Я так й знав! Це брехун! – зрозумів Заєць.
• Усі по слідам! – вигукнула Лілія.

Усі побігли по слідах та знайшли НІЧНОГО НІДЗЯ.

• Так, це ти наш лякаєш! – зрозумів Вовк. – Ну, НІНЧНИЙ НІНДЗЯ постривай!
• О ні, нас здається розкрили! – зрозумів НІЧНИЙ НІНДЗЯ. – НІНДЗЯЛІНО, тікайте!

Нічні лиходії побігли з лісу, а ПЕРЕВЕРОДЯТА пішли спати.

• Що це було за брудне щеня? – питає МІЯ.
• Ні, це був НІЧНИЙ НІНДЗЯ! – відповів Сергійко.
• Давайте, вже спати, а не то дикі звірі. – запропонувала Сніжинка.