Вовченята ночують у мишеняти Мії

                                                            Розділ 24

                                              Вовченята НОЧУЮЮТЬ У МІЇ.

Якось МІЯ, запросила БУ та ВУЛУ, до себе переночувати.

• Й так, чим ми займемося пограємо? – спитала МІЯ.

Вовченята, з нетерпінням чикали ночі.

• Я не буду спати усі ніч! – вигукнув БУ.
• Та я! – вигукнула ВУЛА.

МІЯ, запропонувала, пограти, але у Вовченят, були свої плани.

• І так, чим ми займемося пограємо?
• Ми хочемо дослідити щось.

Вовченята, хотіли дослідити вічно зелений ліс.

МІЯ, попередила Вовченят, що у ліс ходити не варто, там повно дивних звірів.

БУ, зробив з одіяла та вази костюм монстра з вічнозеленого лісу.

• У страшне чудовисько з вічнозеленого лісу! – говорив БУ.
• Постарайтеся, нічого не зламати! – попередила їх МІЯ.

ВУЛА, удала себе ЛОВИТЕЛЕМ тварин та бігала за ними по усьому дому.

Вовченята, так загралися що врізалися об стіл та зламали його. Вони вирішили полагодити стіл ( а раптом вони чудові ПЛОТНИКИ).

Вовченята, намагалися полагодити стіл, але не змогли. Вони вирішили що ПЛОТНИКАМИ їм не бути, але скульптура вийшла чудова.

• Думаю ми явно не ПЛОТНИКИ! – подумав БУ.
• Пропоную знищити цю штуку через жалість. – запропонувала ВУЛА.

Стукіт молотків, переполошив курочок, яких МІЯ, тримала біля будинку.

БУ та ВУЛА,подумали що допоможуть зібрати курочок разом.

МІЯ, вирішила що час заспокоїти курок та лягати спати.

Вона, використала свій фірмовий погляд та Курки слухняно повернулися у курятник.

Тут Вовченята, помітили що одна курочка, втекла у вічнозелений ліс та погналися за ним.

МІЯ, не встигла їх зупинити та їй довелося бігли за нею слідом.

• Вовченята, стійте!

БУ та ВУЛА, шукали курочку у вічнозеленому лісі.

БУ та ВУЛА стали сперечатися хто краще підкликає курок.

• Я знаю як покликають курок! А-У-КУ-КУ!

ВУЛА, вирішила що, СУПЕРЕЧКИ, й є його особливі талант та вони стали сперечатися ще більше. Але скільки б вони не сперечалися, нічого не відбувалося.

У цей момент МІЯ, знайшла Вовченят та стала умовляти їх піти з лісу. Вона розповіла що у лісі, Бродить страшний та небезпечний КОКОТРИС.

•  Треба спішити! Тут бродить КОКОТРИС!

МІЯ, розповіла що КОКОТРИС, це звір з головою курки та тілом змії. Ще вона розповіла що КОКОТРИС – може поглядом обертати живих істот у камінь.

• Голова Курки та тіло змії! Це звучить не страшно, а глупо! – засміявся БУ.
• Якщо я зустріну КОКОТ…  Як його там? Я буду сміятися над ним, поки живіт не заболить. – засміялася ВУЛА.

І тут Вовченята, помітили загублену курочку, а потім другу.

• Хапай обох! – вигукнула ВУЛА, не знаючи що другим був КОКОТРИС.

КОКОТРИС, злетів у гору та спікірував на них.

МІЯ, сказала Вовченятам, сховатися за неї та вони послухалися.

• Ховайтеся за мною! Швидше!

КОКОТРИС, напав на МІЮ, намагаючись обернути її у камінь, але МІЯ використала про КОКОТРИСА свій погляд та той умчався геть та Курочка знову стала живою.

• Ким ти себе осо знав, що обираєш усіх підряд у камінь? Постарайся ніколи більше мені не попадатися.

Вовченята, вибачилися перед МІЄЮ, за те що слухалися. Вони пообіцяли – що тепер будуть слухатися Тата, Маму, МІЮ та інших ПЕРЕВЕРТНІВ.

• Обіцяєте? Так? Це добре! А то я, й на вас використаю погляд!

Хоча Вовченята, й не вияснили свого особливого таланту, зате засвоїли важливий урок.

МІЯ, дозволила Вовченятам, пори звитися з курочками, поки не прийшов час іти по домах.