розділ 22: Сонна Піжамна Вечірка

Розділ 22

                                                    Сонна піжамна вечірка.

Якось Зайчик влаштував Піжамну вечірку. Він запросив Вовка та інший своїх друзів на свою вечірку щоб провести цю ніч разом зі своїми друзями.

На вечір першим прийшов Вовк, потім Зі, далі Королева перевертнів, а потім прийшла Кішечка Зої разом зі своїм кошеням Киті.

Заєць багато усього запланував на своїй вечірці, а коли усі ігри були зіграні. То лишилися лише млинці на сніданок.

Це означає що вже час спати. Але коли усі полягали спати то Королева де що згадала.

• О ні, я згадала що забула згадати. Мій МУМУ! Я завжди засинаю з МУМУ.
• А як же ви заснете? – спитав Зайчик.
• Не хвилюйся Зайцю, думаю я впораюся і так! – відповіла Королева. – просто буду рахувати маленьких помічників поки не засну.

Королева зробила бульку та почала рахувати маленьких помічників. І так вона рахувала аж до 22 години ночі. Та усі не могли спати. тут Зайчик прокинувся та запропонував.

• Ваше високосте, хочете я принесу вам ваше МУМУ? Це не проблема!
• О ні, тоді б нам довелося добиратися до королівської теплиці щоб забрати МУМУ. – пояснила Королева.
• А як же ви тоді заснете? – спитав Зайчик.
• Не хвилюйся я скоро засну! – відповіла Королева.
• Тоді на добраніч!

Зайчик заснув назад, а королева подумала.

• Синій крокус, я не маю заважати іншим спати. Правда, я не люблю використовувати спляче заклинання! Не знаю чому?

Королева вирішила усього лише раз використати спляче заклинання та заснула. Але коли заснула то злетіла з постелі та почала літати по кімнаті. І тут це помітила Киті, до торкнулася до неї носом та теж заснула. Та теж почала літати.

Коли вона пролітала поміж Вовка то її слина крапнула вовка на лоб.

• Солодкий, літній дощик! – говорив Вовк.
• Вовче, ти знову розмовляєш у вісні! – повідомив у Вісні Зайчик.
• Як і ти! – підтвердив Вовк.

Зайчик перевернувся на спину та тут помітив що Киті літає. Та тут Вовк помітив що киті збирається крапнути на Зайця та стягнув його з ліжка.

• Що відбувається? – спитала Зої та відкрила Очі. – Киті? Киті спускайся!

Зайчик увімкнув світло та тут прокинулися Зі та маленькі помічники. Зої почала бігати за Киті та упіймала її. Але тут Королева до торкнулася до Зої та вона теж заснула.

• Воно парять у вісні! Дивовижно! – здивувалася Зі.
• Такого точно не було у моєму списку! – почав розуміти Зайчик.
• Я читала о такому,але не думала що побачу у реальності. – говорила Зі. – треба опустити їх.
• Ні, не чіпай їх! – зупинив її Зайчик. – якщо до тронешся до них теж заснеш.
• Може розбудемо їх? – запропонував Вовк.

Тут Зої стукнулася об стелю, але не прокинулася. Треба було їх закріпити щоб вони не полетіли.

Тут Вовк дістав мотузку та маленькі поміч кити прив’язала Зої та Киті. Але тут Зайчик помітив що Королеви немає.  І тут Вовк помітив що Королева вилітає у вікно балкона.

• Королево, прокиньтеся! – кричав Зайчик.

Але королева вже далеко полетіла та Вовк, Зайчик та Зі вибігли на балкон.

• Нам треба швидко її розбудити! – почав розуміти Зайчик. – хмаринко!

Тут прилетіла Хмаринка.

• Вибач що так пізно, але потрібна допомога! – пояснив Зайчик, а потім поглянув на себе. – ой зажди, я забув переодягнутися.
• А нам теж треба переодягатися! – нагадала Зі.
• Ні, лишайтеся у піжамах! – відповів Зайчик та швидко переодягнувся. – просто я маю бути готовим до усього. Усі готові?
• Так! – відповіли хором Вовк та Зі.
• Маленькі помічники, ви можете занести Зої та Киті кімнату. – попросив Зайчик.

Маленькі Помічники послухалися, а  Вовк, Зі та Зайчик стрибнули на хмаринку.

Коли Вовк, Заєць та Зі долетіли до центру міста то вони побачили що усе місто парить  у вісні.

• Вовче, Зі  так жителі міста можуть полетіти дуже далеко. – повідомив Зайчик.
• І що нам тепер робити? – спитав Вовк.
• Нам треба допомога бажань! – почав розуміти Зайчик.

Хмаринка полетіла до дерева бажань.  Та коли Вовк та Зайчик зайшли до дерева то Зайчик трохи забув що Зі не у дереві.

• Давайте присядемо та подумаємо! – запропонувала Зі.

Наші герої сіли на грибочки та Зайчик почав думати.

• Ну, спочатку нам треба щось бачити у темряві! – подумав Зайчик.
• А якщо жителі прокинуться то впадуть на землю! – нагадав Вовк.
• Точно, отже спочатку нам треба опустити жителів на землю, а потім розбудити королеву щоб вона зняла закляття.

Тут дерево засвітилося бо почуло Зайця. Зайчик встав посеред дерева та злетів та навколо нього почали літали бажання.  Спочатку йому випало бажання схоже на синню хмаринку з білим обличчям. Далі випало бажання схоже на ліхтарик. А потім випало бажання схоже на синій м’ячик з оранжевими сходами.

• Чудові бажання Зайцю, настав час подивитися про що о них написано у Енциклопедії. – оголосила Зі.

Тут з’явилася чарівна книга та Зі почала шукати бажання Зайчика.

• Одіяло, так звати твоє перше бажання! – прочитала Зі. – на ньому можуть поміститися усі хто захоче поспати. Якщо ти заспіваєш колискову то воно подіє як магніт для усіх сплячих.
• Думаю підійде щоб спустити усіх сплячих на землю. – придумав Зайчик.
• Твоє друге бажання…? Ліхтарик! – прочитала Зі. -  він може світити дуже яскраво, або зовсім приглушено.
• Думаю підійде щоб освітити дорогу! – придумав Зайчик.
• Та твоє третє бажання ПІН-ПОНГ! – прочитала Зі. – на ньому можна підстрибнула дуже високо!
• Поки не знаю, як ПІН-ПОНГ може допомогти, але щось придумаємо. – подумав Зайчик. – дякую Зі та дякую тобі дерево бажань що поділилося зі мною своїми дивами.