Розділ 57. Світанок розплати

​   Світанок був не червоним, а холодним і сірим. Перші промені сонця ледь пробивалися крізь густий туман, що стелився над морем. Зі східного горизонту, наче привиди, з’явилися масивні силуети «Левіафанів». Вони рухалися проти течії, нечутно розрізаючи хвилі своїми чорними металевими корпусами, від яких віяло магічним холодом.

​   На берегових укріпленнях панувала тиша, яку можна було різати ножем. Артур стояв на центральному бастіоні, його рука міцно стискала важелі керування стаціонарними гарматами, зарядженими рудою Блеквудів. Поруч, на дерев’яних помостах, вишикувалися магічні підрозділи Керінгтонів, готові за командою спрямувати водні потоки.

​   Селіна та Кілліан перебували в самому серці активації — на високій кам’яній платформі між бастіонами. Вони трималися за руки, їхні магічні джерела злилися в єдиний, напружений до межі потік.

​«Готова, золотоволоса?» — пролунав голос Кілліана в її думках. Його ментальна присутність була сталевою опорою.

​«Зараз або ніколи. Тримай зв’язок, Кілліане. Ми — серце цього резонансу».

​Флот Імперії наблизився на дистанцію пострілу. Один із «Левіафанів», що йшов попереду, почав заряджати свою головну магічну гармату — повітря навколо нього завибрувало, а вода під кораблем закипіла.

​— Вогонь! — пролунав голос Артура, перекриваючи шум океану.

​   Берегові гармати Блеквудів виплюнули сліпучі згустки синьо-чорної енергії. Водночас магічні підрозділи Керінгтонів підняли в повітря гігантські водяні стовпи, створюючи ідеальний провідник для магічного імпульсу.

​   Селіна та Кілліан одночасно розплющили очі. Їхня спільна енергія вдарила в повітря, з’єднуючи снаряди, воду і магію в один нищівний удар. Вони відчули, як схема Еліани ожила — частота резонансу збіглася ідеально.

​Снаряд влучив точно в ціль — у магічний клапан на кормі флагманського «Левіафана».

​    На мить запала неприродна тиша. А потім... небо розірвалося.

​    Корабель не просто вибухнув — його металева броня   почала тріскатися, як скло, випускаючи всередину сліпуче світло власного ж нестабільного магічного ядра. Велетень здригнувся, його кристалічні щогли розсипалися в пил, і за лічені секунди «Левіафан» пішов на дно, здійнявши хвилю, яка накрила частину флоту Імперії.

​— Працює! — вигукнув хтось із гвардійців, і над берегом пронісся тріумфальний рев захисників.

​   Але це був лише перший корабель. За ним ішло ще двадцять дев'ять. Артур витер піт із чола, його очі палахкотіли бойовим вогнем.

​— Не розслаблятися! — скомандував він. — Вони ще не зрозуміли, що сталося. Селіно, Кілліане, тримайте резонанс! Ми будемо розбирати їх по одному, як і планували!

​   Битва, що мала стати кінцем королівства, перетворилася на бійню для загарбників. Почався новий етап війни, де знання минулого стали зброєю теперішнього.

​    Перший «Левіафан» знищено! Резонанс працює, план Еліани ефективний. Але ворог чисельний, і попереду довгий бій.