Розділ 52. Спадщина першої маркізи

​   Селіна підійшла ближче до оголеної ніші. Світло від її обручки стало настільки яскравим, що синьо-чорні кристали навколо почали відкидати довгі, химерні тіні на стіни печери. Вона обережно протягнула руку вглиб сховку й дістала звідти предмет, загорнутий у важку, потемнілу від часу шовкову тканину.

​   Коли тканина опустилася, на долонях Селіни залишилася масивна книга в палітурці з воронованої сталі, прикрашена первісним, грубим гербом Блеквудів — вовком, що виє на срібний півмісяць. Поруч у ніші лежала стара, пожовкла мапа Східного моря.

​   Кілліан підійшов зі спини, опускаючи меч, і зазирнув через її плече. Через ментальний зв'язок Селіна відчула його глибокий подив, який миттєво відлунив у її власних думках.

​— Це не щоденник твоєї матері, золотоволоса, — тихо промовив він, вказуючи на стародавні руни, викарбувані на сталевій обкладинці. — Дивись на датування. Цій книзі кілька століть.

​   Селіна обережно провела пальцями по металу, і книга з тихим клацанням відчинилася, підкоряючись магії її крові. На першій сторінці розмашистим, владним почерком було написано ім'я: «Еліана Блеквуд».

​    Перша маркіза. Засновниця їхнього роду, яка колись разом із першим королем Залізної династії заклала підвалини цієї держави й першою підкорила магію Чорної скелі.

​   Селіна швидко гортала сторінки, написані стародавньою мовою, яку вона завдяки знанням роду розуміла без зусиль. Її погляд зачіплювався за детальні креслення дивних магічних контурів та опис східних земель. Нарешті вона зупинилася на розділі, де почерк Еліани ставав нерівним, майже гарячковим.

​— Кілліане, дивись... — голос Селіни здригнувся. — Східна Імперія не сама вигадала свої «Левіафани». Сто тридцять п’ять років тому, під час Першої Великої Смути, один із братів Еліани зрадив рід і втік за море, прихопивши з собою креслення стародавніх блеквудських двигунів, які працюють на кристалізованій руді.

​— Тобто ці прокляті кораблі Імперії рухаються завдяки технологіям твоїх предків? — Кілліан насупився, вивчаючи схематичне зображення серця «Левіафана», намальоване в щоденнику.

​— Так, але Еліана знала, як протидіяти власним винаходам, — Селіна розгорнула стару мапу, де червоними чорнилами були позначені приховані течії та критичні точки на корпусі кораблів. — Подивися на це креслення. Оскільки двигуни працюють на випаленій магії руди, вони мають одну вразливу зону — вентиляційний магічний клапан на кормі під ватерлінією. Якщо наші берегові гармати, заряджені чистою рудою, влучать саме туди, відбудеться зворотний резонанс. Магічне серце «Левіафана» просто розірве корабель зсередини за лічені секунди.

​   Кілліан хижо посміхнувся, і в його очах знову спалахнув той самий шалений бойовий азарт. Його ментальний голос пролунав у голові Селіни з неймовірною силою: «Золотоволоса, це не просто знахідка. Це смертний вирок для всього їхнього флоту. Твій залізоплечий брат викує такі снаряди, а мої хлопці заманять їх прямо під обстріл».

​«Спочатку нам потрібно вивезти цю руду й щоденник звідси», — відповіла вона, акуратно загортаючи безцінну книгу назад у шовк і притискаючи її до грудей.

​   Зв'язок між ними знову завібрував упевненим, гарячим теплом. Тепер, маючи в руках таємниці першої маркізи Блеквуд, вони отримали не просто надію на порятунок, а реальну зброю, здатну розбити Східну Імперію вщент.