Розділ 51. Бій у кристальних лабіринтах

​   Темрява шахт була для Селіни рідною стихією, але навіть вона зараз здавалася отруєною. Запах озону ставав дедалі густішим, змішуючись із сирим ароматом підземелля. Завдяки ментальному зв’язку, Селіна та Кілліан рухалися як один організм: без жодного слова, синхронізуючи кожен подих і кожен крок.

​   Вони випірнули на виступ, що виходив до головного сховища руди. Це була грандіозна печера, де в стінах гігантськими жилами залягала стародавня блеквудська руда. Зазвичай вона світилася м’яким, глибоким синьо-чорним світлом. Проте зараз величні кристали палали хворобливим, брудно-жовтим полум’ям.

​    Прямо по центру зали біля найбільшої жили стояли троє постатей у важких темних плащах із вишитими золотими феніксами — символом Східної Імперії. Два маги тримали в руках довгі залізні посохи, які випалювали магічні контури руди, намагаючись повністю дестабілізувати її структуру й перетворити на марний попіл. Третій — високий воїн із двома вигнутими мечами — пильнував тунелі.

​   «Вони хочуть знищити наш єдиний шанс на оборону», — подумки промовила Селіна, і в її ментальному голосі Кілліан відчув холодну, смертоносну лють Блеквудів.

​«Не встигнуть, золотоволоса. Я беру на себе мечника, ти знімай магів. Погнали!» — відгукнувся Кілліан, і його джерело миттєво відгукнулося бойовим азартом.

​   Кілліан вилетів із темряви як срібна блискавка. Його важкий напівторний меч із гуркотом зустрівся з вигнутими клинками східного воїна. Ударна хвиля магії Керінгтонів змусила затремтіти стіни печери. Воїн Імперії виявився неймовірно швидким — його мечі залишали за собою вогняні сліди, але шалений натиск і лють Кілліана змусили його відступати вглиб залу.

​   У той самий момент Селіна тінню ковзнула за спини магів. Обручка на її шиї спалахнула чистим сріблом. Один із магів в останню секунду відчув небезпеку і спробував розвернути свій залізний посох, випускаючи розряд брудно-жовтої блискавки.

​   Селіна зробила плавний, нелюдськи швидкий випад, ухиляючись від удару. Її правий кинджал із хрускотом увійшов під підборіддя першого мага, обриваючи його закляття. Другий маг злякано відсахнувся, піднімаючи руки, щоб створити захисний бар'єр, але магічний зв'язок із Кілліаном спрацював ідеально — Кілліан, навіть ведучи власний бій, подумки передав їй імпульс своєї сили, і Селіна випустила з лівої долоні концентровану срібну хвилю, яка буквально розірвала щит ворога разом із його власником.

​   Східний мечник, побачивши, що обидва маги мертві, спробував розірвати дистанцію з Кілліаном і кинути вибуховий кристал у головну жилу руди, щоб підірвати сховище разом із героями.

​— Навіть не думай, — проиичав Кілліан.

​    Він зробив потужний ривок вперед, золотаві лінії на його зап'ястях спалахнули, і він одним круговим ударом перерубав руку ворога, яка тримала кристал. Наступної секунди важке лезо Керінгтона поставило фінальну крапку в цьому короткому, але жорстокому бою.

​   У печері знову запала тиша. Жовте отруйне полум'я на кристалах почало згасати, і руда Блеквудів знову засяяла своїм природним, глибоким синьо-чорним світлом.

​    Селіна важко дихала, підходячи до Кілліана. Обручка на її шиї раптом почала шалено вібрувати, притягуючи її погляд до місця, де маги намагалися випалити камінь. Там, під шаром зрізаної руди, відкрилася таємна ніша, якої Селіна ніколи раніше не бачила.