Розділ 47. Військова рада в тіні корони

​    Банкет тривав своїм чередом, але для ключових постатей цього вечора свято закінчилося. Старшого принца непомітно, під виглядом дипломатичного супроводу, вивели через потайні двері за троном і доставили до малого військового кабінету.

​   За кілька хвилин там зібралися всі: король Леопольд, який так і не зняв корону, Аурелія, Артур Блеквуд, а також Селіна з Кілліаном. Керінгтон одразу заблокувати двері важким засувом і вперся в них спиною, схрестивши руки на грудях. Його погляд не обіцяв старшому принцу нічого хорошого.

​   Зі старшого принца нарешті зняли магічну ілюзію. Він безсило опустився на стілець, здер накладну бороду і важко зітхнув, дивлячись на розстелену на великому столі карту материка.

​— Починай говорити, — холодно наказав Артур, спираючись долонями об край столу і нависаючи над бранцем мов грізна скеля. — І якщо ми почуємо хоч краплю брехні, Селіна й Кілліан дізнаються про це раніше, ніж ти договориш речення.

​   Старший принц подивився на Селіну, чия обручка на грудях усе ще злегка пульсувала сріблом, а потім перевів погляд на Кілліана, на чиїх зап'ястях проступали залишкові золотаві лінії блеквудського зв'язку.

​— Мені немає сенсу брехати. Я хочу жити, — принц підсунув до себе карту і вказав пальцем на безкраї простори Східного моря, далеко за межами Вільних Міст. — ми думали, що контролюємо все, але вони проґавили головне. Східна Імперія ніколи не відмовлялася від прав на наші землі. Вони чекали, поки ми послабимо один одного.

​   Він дістав із внутрішньої кишені каптана невеликий магічний куб і активував його. Над столом піднялася детальна тривимірна проекція військового корабля, але він не був схожий на жодне судно, яке герої бачили раніше. Його корпус покривали чорні металеві пластини, а замість вітрил височіли величезні кристалічні щогли.

​— Це «Левіафани», — тихо промовив принц. — Кораблі, що рухаються силою випалених магічних джерел. Вони не залежать від вітру. Їхній авангард із тридцяти таких монстрів уже пройшов повз архіпелаг Сирен. За моїми підрахунками, вони будуть біля наших південних берегів через три тижні.

​Аурелія підійшла ближче, її смарагдові очі гарячково вивчали проекцію.

— Тридцять кораблів такого класу... Вони спалять наш флот у першому ж зіткненні. У нас просто немає гармат, здатних пробити таку броню.

​— Звичайних гармат немає, — Селіна раптом зробила крок уперед, відчуваючи, як обручка на її шиї стає гарячою. Вона подивилася на Артура. — Брате... стародавні шахти Блеквудів. Те, що маги намагалася розпечатати. Це були не просто скарби. Там заховані запаси кристалізованої руди, яку наш дід використовував для створення Залізного купола палацу. Якщо ми зможемо зарядити нею берегові знаряддя...

​— То ми розіб'ємо їхню броню ще на підході, — підхопив Кілліан, і в його голосі знову спалахнув знайомий бойовий азарт. Його ментальний голос відлунював у голові Селіни: «А ти в мене не лише красуня, а й стратег, золотоволоска».

​   У цей момент Артур Блеквуд рішуче випрямився, обвівши присутніх важким поглядом, і звернувся прямо до Леопольда:

— Ваша Величносте, ситуація критична, але ми не виставимо корону беззахисною. Маркізство Блеквуд офіційно пропонує короні повне забезпечення. Я відкриваю наші родові резерви й передаю під твоє пряме командування всю блеквудську важку піхоту та найкращих ковалів-магів. Ми викуємо захист для південних фортів менш ніж за два тижні.

​   Кілліан Керінгтон відштовхнувся від дверей, його посмішка стала хижою та впевненою:

— Герцогство Керінгтон не залишиться в тилу, коли пахне гарною бійкою, Леопольде. Мої землі межують з південним узбережжям, і наші верфі — найкращі в королівстві. Я оголошую загальну мобілізацію Керінгтонського флоту. Тридцять шість бойових галеонів і всі наші елітні морські магічні загони готові виступити щитом. Ми зв'яжемо Імперію боєм у прибережних водах, поки Блеквуди готуватимуть гармати.

​   Леопольд глибоко вдихнув, відчуваючи, як напруга останніх годин нарешті спадає, поступаючись місцем гордості за своїх союзників. Корона була боржником двох наймогутніших родів, які тепер стояли стіною за його спиною.

​— Дякую вам, — твердо відповів новий король, поклавши руку на стіл. — Артуре, ти негайно очолюєш загальну мобілізацію та оборону. Ауреліє, на тобі логістика, постачання та координація між Блеквудськими майстрами й Керінгтонськими верфями. А ви... — Леопольд подивився на Кілліана та Селіну. — Ви берете з собою людей і вирушаєте назад до Блеквудських шахт. Нам потрібна кожна крихта тієї руди, і ви єдині, хто завдяки вашому зв'язку зможе підкорити її магію.