Розділ 41. Гнів Блеквудів та прибуття Короля

​   Сліпуча срібно-золота хвиля магії, що вирвалася з обручки, наче живий ураган, вдарила по магам. Стародавня сила роду Блеквуд, підживлена відчайдушною люттю Селіни, миттєво розвіяла їхній чорний ритуал. Магістрів відкинуло до стін, їхні палиці розлетілися на друзки, а самі вони безсило впали, повністю позбавлені магічних сил і здатності чинити опір.

​   Селіна стояла посеред зали, важко дихаючи. Її срібні очі все ще світилися первісною магією, а навколо неї вихором кружляв золотавий пил. Вона опустилася на коліна поруч із Кілліаном, притискаючи долоню до його грудей, де під обладунками пульсувала чорна отрута прокляття.

​— Тримайся, благаю тебе, Кілліане, — шепотіла вона, намагаючись спрямувати прохолодну магію обручки, щоб уповільнити дію закляття.

​   У цей момент луна тунелю вибухнула важким тупотом десятків ніг. До зали влетів передовий загін королівської гвардії. Попереду, з оголеними мечами, ішли новий король Леопольд та лорд Артур Блеквуд. Вони гнали коней на межі можливостей, запідозривши нічну втечу Селіни та Кілліана.

​   Проте, переступивши поріг зали, весь загін разом із королем синхронно зупинився як укопаний. Воїни завмерли від поєднання жаху та глибокої, майже релігійної поваги.

​   Перед ними постала не тендітна дівчина чи колишній німий слуга. У світлі сліпучого золотого сяйва, що піднімалося до самої стелі шахти, стояла справжня Леді Блеквуд — втілення стародавньої магії крові, яка щойно самотужки розправилася з елітними магами. Повалені маги повзали біля її ніг, не сміючи навіть підвести погляд.

​— Селіно... — тихо промовив Леопольд, опускаючи свій меч. Він уперше бачив такий прояв сили артефакту.

​   Артур Блеквуд зреагував миттєво. Побачивши Кілліана на землі та чорну отруту на його грудях, він сховав меч і підбіг до сестри, опускаючись поруч. Його зазвичай суворе обличчя перекосило від хвилювання за обох.

​— Вони використали закляття Чорного Серця, — швидко промовив Артур, оглядаючи рану Кілліана. — Селіно, твій артефакт — єдине, що стримує отруту, але його сили замало, щоб випалити її повністю. Нам потрібні лікарі в палаці.

​   Леопольд швидко повернувся до гвардійців:

— Негайно підготувати ноші! Зв'язати вцілілих магів! Ми повертаємося в столицю. Розчистити шлях!

​    Артур обережно допоміг Кілліана підняти, підтримуючи його могутнє тіло, поки Селіна ні на секунду не відпускала руку Керінгтона, продовжуючи живити його магією обручки. Сяйво навколо неї почало згасати, повертаючи її очам звичний колір, а тіло накрила шалена втома. Вони вистояли в цій битві, але головна боротьба за життя Кілліана тільки починалася.