Розділ 39. Розділені темрявою

​   Співи магів ставали дедалі гучнішими, відлунюючи від вологих стін тунелю лиховісним ехо. Селіна та Кілліан майже дісталися до повороту, що вів до центрального ярусу, як раптом повітря навколо них стало важким і гарячим.

​   З густої темряви попереду випірнула постать у розірваному плащі — це був маг особистих ліквідаторів, чиє обличчя перетинали свіжі опіки після битви в палаці. Його очі горіли божевільною рішучістю фанатика.

​— Ви запізнилися, щури престолу! — прооичав він, піднімаючи руку з палаючим чорним кристалом. — ми не помремо на пласі! Ми заберемо це королівство з собою в могилу!

​   Маг із силою жбурнув кристал не в героїв, а під ноги, прямо в опорну колону стародавнього тунелю.

​— Назад! — закричав Кілліан, намагаючись перехопити Селіну.

​   Оглушливий вибух розірвав тишину шахти. Стеля тунелю здригнулася, і тисячі тонн каміння, пилу та залізної руди з гуркотом обрушилися вниз. Кілліан в останню секунду встиг із силою штовхнути Селіну вперед, углиб проходу, перш ніж між ними виріс суцільний, непроникний завал із масивних брил.

​— Кілліане! — закричала Селіна, кидаючись до каміння й відчайдушно б'ючи по ньому кулаками. Гуркіт затихав, залишаючи по той бік лише глухі удари та важке дихання Керінгтона.

​— Я в порядку, золотоволоса! — пролунав його приглушений, але твердий голос з-за завалу. Вона почула брязкіт сталі — Кілліан уже відбивався від ворогів, які відрізали його з тилу. — Блокуй магів! Не дай їм закінчити ритуал! Я проб'юся до тебе!

​   Селіна важко дихала, витираючи пил з обличчя. Вона залишилася абсолютно одна в серці шахти. Обручка на її шиї тепер палахкотіла нестерпним срібним світлом, буквально випалюючи шкіру крізь тканину сукні. Золоті руни на стінах шахти почали світитися у відповідь на її присутність. Темрява навколо шепотіла її родовим ім'ям.

​   Дівчина міцно стиснула кинджали, розвернулася і впевненим кроком рушила вперед, углиб головного залу, де біля підніжжя стародавнього вівтаря троє вцілілих магів вже завершували криваве розпечатування. Вони обернулися на звук її кроків, виставляючи вперед свої палиці.

​— Остання з Блеквудів, — оскалився старший маг. — Ти прийшла якраз вчасно, щоб померти разом із таємницями твоїм родом.

​   Селіна зробила плавний випад, її очі в темряві світилися холодним сріблом:

— Ви прийшли в мої шахти. І це ваша остання помилка.