Розділ 38. Нічний слід

​   Селіна різко випрямилася, її погляд застиг на криваво-червоній заграві, яка повільно розчинялася в нічному небі над обрисами далеких гір. Обручка на її шиї, що секунду тому палала золотом, раптом стала крижаною, неприємно обпікаючи шкіру.

​— Це не просто бунтівники, Кілліане, — тихо, але з раптовою тривогою в голосі промовила вона, дивлячись у бік блеквудських шахт. — Мати колись розповідала мені... Там, у найглибших ярусах, аристократія сорок років тому запечатала те, що не змогла підкорити. Якщо вони розіб'ють печатки до того, як туди дійде королівська армія, столицю вже ніщо не врятує.

​   Кілліан миттєво посерйознішав, його рука злетіла на ефес меча. Він оцінив відстань до горизонту, а потім подивився на вороного коня Селіни.

​— Поки ми повернемося в палац, поки Артур підніме загін, а Леопольд підпише офіційний наказ... ми втратимо щонайменше три години, — Кілліан хижо посміхнувся, і в його очах знову спалахнув той самий шалений азарт, який Селіна так любила. — Твій брат уб'є мене, якщо з твоєї голови впаде хоч одна золота волосина. Але прокляття Керінгтонів у тому, що ми ніколи не чекаємо на дозволи. Їдемо вдвох.

​— Я й не збиралася чекати на брата, лорде Керінгтон, — Селіна спритно підбігла до свого коня і одним рухом злетіла в сідло. Вона перевірила кинджали на поясі — сталь була на місці, готовність абсолютна. — Спробуй не відставати.

​   Вони пустили коней у шалений галоп, зрізаючи шлях через темні лісові хащі, минаючи застави та головні дороги. Нічний вітер бив в обличчя, а копита вибивали іскри з каміння. Вони йшли на випередження часу.

​   За годину до світанку герої дісталися до підніжжя Чорної скелі. Вхід до стародавніх шахт виглядав як роззявлена паща чудовиська. Масивні залізні ворота, прикрашені родовими гербами Блеквудів, були вирвані з корінням за допомогою вибухової магії. Навколо лежали тіла кількох дозорних.

​   Кілліан спішився, вихопив свій напівторний меч і запалив невеликий магічний вогник на лівій долоні, який ледь розсіював густу темряву тунелю.

— Сліди свіжі. Вони зайшли всередину кілька годин тому. Їх не більше десятка, але це еліта, яка вижила в залі засідань.

​   Селіна дістала свої кинджали, її кроки стали абсолютно беззвучними, як у часи, коли вона блукала коридорами палацу під маскою німого гвардійця.

— Головне — не дати їм дістатися до нижнього ярусу. Тримайся близько, Кілліане. Тут починаються володіння мого роду, і темрява грає на нашому боці.

​   Вони крок за кроком занурилися в глибину шахт, де в сирості та тиші відлунювали далекі, лиховісні магічні співи ворожих магів, що вже почали ритуал розпечатування.