Розділ 33. Кровний суд

​Леопольд повільно опустив королівський скіпетр, і той із глухим дзвоном ліг на закривавлений мармур. Принц вихопив свій бойовий меч. На його обличчі не залишилося й сліду колишньої м'якості — лише холодна, непохитна рішучість сина, який збирається виконати свій обов'язок.

​— Цей бій мій, — твердо промовив Леопольд, крізь зуби дивлячись на брата. — За батька, за матері. За королівство.

​   Едвард, хоч і залишився без підтримки своєї армії, лише хижо вискалився. Він перехопив свій отруйний стилет і виставив уперед витончену шпагу.

— Ну давай, братику. Подивимося, чого варті твої книжкові ідеали проти справжньої сталі.

​   Едвард кинувся вперед вихором, його шпага сипала блискавичними, підступними випадами. Леопольд прийняв удар, важко відбиваючи кожну атаку, але підступна тактика другого принца і магічна отрута стилета змушували його відступати. Едвард діяв брудно: сипав пісок в очі, бив під коліна, намагаючись дістати брата лезом.

​   Поки Артур та Кілліан із люттю залізних молотів кришили залишки елітної гвардії Едварда, не даючи нікому втрутитися, Селіна зрозуміла, що Леопольду не впоратися самому з цією підлістю. Обручка на її грудях знову спалахнула сріблом.

​   Зібравши останні сили, дівчина ковзнула в бій тінню. Коли Едвард зробив різкий випад, намагаючись встромити отруєний стилет у незахищений бік Леопольда, Селіна виросла прямо перед ним. Зворотним ударом свого кинджала вона з брязкотом відбила отруйне лезо вбік, а срібна магічна хвиля від обручки на мить засліпила другого принца і змусила його втратити рівновагу.

​— Ти забув про нас, принце, — просичала Селіна, її очі палахкотіли люттю Блеквудів.

​   Цієї секунди Леопольду вистачило. Перехопивши меч обома руками, він зробив потужний, розмашистий удар знизу вгору. Важка сталь знесла шпагу Едварда, відкинувши її далеко на траву, і глибоко розсікла груди брата-вбивці.

​    Едвард заточився, випускаючи з рук стилет. Він подивився на свої закривавлені руки, потім на Леопольда та Селіну, що стояли пліч-о-пліч, і безсило впав на коліна. З його уст вирвався останній хрип, і другий принц замертво схилився перед тілом убитого ним батька.

​   Навколо запанувала тиша. Залишки ворожої гвардії, побачивши смерть свого лідера, опустили зброю і здалися. Битва в королівських садах була завершена.

​   Леопольд важко дихав, опустивши окровавлений меч. Він повернувся до Селіни й мовчки кивнув їй на знак глибокої вдячності. Попереду на них чекало зруйноване королівство, але зараз вони вистояли.