Розділ 31. Ціна амбіцій та королівська кров

​   Поки арбалетники другого принца Едварда міцно тримали героїв на мушці, а Кілліан та Артур готові були кинутися в новий, самовбивчий бій, Леопольд зробив крок уперед. Його обличчя, зазвичай м'яке та спокійне, зараз було блідим від гніву, а в очах світилася залізна рішучість.

​   Він рішуче заступив Селіну собою, повністю перекриваючи її від прицілів Едварда.

​— Досить, Едварде! — голос Леопольда пролунав чисто й владно, змусивши кількох арбалетників здригнутися. — Ти говориш про корону і про договори, але ти забуваєш, перед ким стоїш. Обручка належить роду Блеквуд за правом крові й закону, і жоден принц не має права відбирати спадок тих, хто врятував цей престол. Опусти зброю, брате. Ти не отримаєш артефакт за допомогою шантажу.

​   Едвард лише тихо розсміявся, ледь помітно хитнувши головою:

— Ти завжди був надто благородним, Леопольде. Саме тому ти ніколи не піднімешся на цей трон. Закон пишуть ті, у кого в руках сила. І зараз сила...

​— Сила в руках закону і твого короля, Едварде! — раптом пролунав важкий, хрипкий, але сповнений гніву голос із глибини саду.

​   Ряди солдатів Едварда здригнулися і розійшлися. У супроводі кількох уцілілих гвардійців Залізного роду, спираючись на свій золотий скіпетр, у коло вийшов старий король і королева. Його погляд, важкий і проникливий, упився в другого сина. Король бачив усе: і розбитих магів і арбалети, націлені на Блеквудів та Керінгтонів, які щойно врятували його життя.

​— Батьку... — Едвард на мить замер, і на його обличчі промайнула тінь розгубленості, яка, втім, миттєво змінилася холодною, хижою рішучістю.

​— Я бачу твою гру, сину, — тихо, але виразно промовив старий монарх, піднімаючи скіпетр. — Ти вичікував у тіні, поки Кристоф починав цю бійку, щоб одним ударом забрати все. Ти зрадник, Едварде. Накажи своїм людям опустити зброю! Королівство не дістанеться вбивцям і шантажистам. Я позбавляю тебе права на престол!

​   У саду повисла смертельна, оглушлива тиша. Леопольд та Селіна затамували подих, сподіваючись, що авторитет короля зупинить бійню.

​   Проте Едвард не опустив зброї. Його очі звузилися, перетворюючись на дві щілини, наповнені темною люттю.

— Ти надто довго затримався на цьому світі, батьку, — тихо прошепотів він. — І твій час офіційно вийшов.

​   Усе сталося за лічені секунди. Едвард блискавичним рухом вихопив з-за пояса прихований магічний стилет, лезо якого палахкотіло отруйним фіолетовим світлом, і зробив різкий випад уперед.

​— Король і королева, ні! — закричав Леопольд, кидаючись напереріз, але було запізно.

​    Едвард точним, безжальним ударом встромив стилет прямо під ліве ребро старого короля. Монарх широко розплющив очі, його скіпетр із гуркотом упав на мармур, а з вуст вирвався глухий стогін. Другий принц різко висмикнув клинок і тут же наступний удар пронісся по королеві, старий король в королева безсило упали на траву стікаючи кров'ю.

​— Король і королева мертві! — шалено вигукнув Едвард, розвертаючись до своїх військ і вказуючи залитим кров'ю стилетом на героїв. — А бунтівники Блеквуди та Керінгтони щойно вбили їх! Знищити їх усіх! Напад!!!

​Сад вибухнув новим, ще страшнішим шквалом битви.