Розділ 30. Удар у спину

​   З боку південної тераси, яка досі залишалася в тіні, пролунав новий тупіт сотень підкованих чобіт. Це була не міська варта і не ліквідатори. Це була особиста, елітна армія другого принца Едварда, яка до цього моменту вичікувала в засідці.

​   Вони вклинилися в лави наступаючих сил старшого принца з тилу, блискавично й безжально вирізаючи залишки аристократів та дезорієнтованих гвардійців. За лічені хвилини сили старшого брата були розбиті, а сам він, захоплений зненацька, був змушений тікати вглиб палацових лабіринтів.

​   Едвард повільно йшов крізь ряди своїх солдатів, тримаючи руку на ефесі витонченої шпаги. На його обличчі грала та сама холодна, прорахована усмішка. Його армія миттєво взяла в щільне напівколо виснажених Блеквудів, Керінгтонів та навіть гвардійців короля і королеви

​— Як бачите, маркізе Блеквуд, я вмію приходити вчасно, — м'яко промовив Едвард, зупиняючись у кількох метрах від Артура. Його погляд перевівся на Селіну, яка все ще важко дихала після магічного поєдинку, тримаючи руку на обручці. — Я позбавив вас від старшого брата та залишків цих старих дурнів із аристокрів. Королівство майже моє.

​   Едвард зробив крок ближче, і його тон став небезпечно гострим, а солдати навколо синхронно підняли арбалети, цілячись у героїв.

— Але наш договір, який ми обговорювали за вечерею, має бути виконаний прямо зараз. Я врятував ваші життя. Віддайте мені обручку, леді Селіно. Корона не терпітиме відмов, особливо на полі бою, де мої арбалетники тримають вас на мушці.

​   Кілліан миттєво заступив Селіну своїм щитом, а його очі палахкотіли шаленою люттю:

— Спробуй узяти її, принце, і ця трава знову стане червоною!

​   Артур Блеквуд повільно підняв свій закривавлений меч, переглянувшись із принцесою Аурелією, яка стояла трохи позаду. Пастка другого принца захлопнулася прямо посеред диму битви, і тепер їм доводилося вирішувати долю королівства під прицілом сотні арбалетів