Розділ 11. Мисливський кряж та випадковий свідок

​   Мисливський кряж зустрів загін пронизливим гірським вітром та крутими скелястими стежками, що зміїлися між віковими соснами. Шахти залишилися позаду, і тепер над головами героїв розкинулося глибоке нічне небо, всіяне холодними зірками. Загін рухався повільно: гвардійці допомагали пораненим бійцям Керінгтона, а сам Кілліан ішов трохи попереду, тихо переговорюючись із капітаном варти про тактику оборони.

​   Принц Леопольд, загорнутий у теплий блеквудський плащ, сидів на коні, якого Артур виділив йому зі свого кортежу. Юнак був виснажений, але зілля та пов'язки зробили свою справу — він уже міг триматися в сідлі самостійно.

​   Артур і «Сем» ішли трохи осторонь, ведучи загонового коня з провізією. Скориставшись тим, що гуркіт вітру та тупіт копит надійно глушили звуки, Селіна нарешті дозволила собі підійти ближче до брата і заговорити нормальним голосом — тихо, майже пошепки.

​— Артуре, цей Керінгтон не зводить з мене очей, — незадоволено пробурчала вона, ледь ворушачи губами, щоб здалеку це виглядало просто як кивок голови зброєносця. — Він постійно намагається підловити мене. Сьогодні вранці пропонував мені «по-товариськи» позмагатися на мечах, щоб перевірити мою ліву руку. Мені ледь вистачило міміки, щоб зобразити обуреного німого.

​   Артур навіть не повернув голови, продовжуючи пильно дивитися на стежку попереду, але на його губах з’явилася ледь помітна посмішка.

— Я ж казав тобі, Селіно. Кілліан — один із найкращих тактиків. Його вчили помічати деталі. Твоя котяча хода та витончені манери під час бою кричать про те, що ти не просто лісовий хлопчак. До речі, якщо він дізнається, що ти — донька маркиза та маркизи Блеквуд, яка втекла з дому в гвардійських штанях, скандалу при дворі не уникнути. Наші батьки цього не схвалять.

​— Ой, облиш, — Селіна тихо пирхнула, поправивши козирок кашкета. — Батько сам колись вчив мене ходити цими стежками. До того ж, принц Леопольд — наша єдина перепустка в столицю. Якщо ми проведемо його через кряж, гра вийде на новий рівень. Я не збираюся відсиджуватися в багажі, коли ви з Кілліаном будете рятувати королівство.

​   Вони не помітили, як кінь принца Леопольда, що йшов м'яким мохом трохи позаду, порівнявся з ними. Леопольд нахилився вперед, щоб подякувати Артуру за зручне сідло, і саме в цей момент до його вух донісся чистий, мелодійний жіночий голос, який точно не міг належати німому гвардійцю Сему.

​   Принц здивовано моргнув і натягнув поводи. Кілька секунд він приголомшено переводив погляд з Артура на «зброєносця».

​— Зачекайте... — тихо, щоб не привертати уваги решти загону, промовив Леопольд. Його добрі очі розширилися від подиву. — Селіна?.. Ви... дівчина? І ви донька герцога Блеквуда?

​   Брат і сестра миттєво завмерли. Селіна схопилася за руків'я кинджала, а Артур різко розвернувся, закриваючи сестру своїм широким плечем. Його сталевий погляд став гострим, як лезо.

​— Ваша Високосте, — холодно промовив Артур, і в його голосі почувся виразний вовчий рик. — Ви щось почули?

​   Леопольд підняв руки в примирливому жесті, поспішно заговоривши:

— Клянуся своєю честю і короною, лорд Артур, я нікому не скажу! Я не ворог вам. Ви врятували мені життя в шахтах, коли весь світ відвернувся від мене. Просто... я вражений. Леді Селіна билася з ліквідоторами так, що половині моєї палацової варти варто було б повчитися.

​   Селіна повільно опустила руку від кинджала й обережно визирнула з-за спини брата. Вона пильно подивилася на принца. В його очах не було глузування чи зверхності — лише щире захоплення та глибока вдячність.

​— Дякую за розуміння, Ваша Високосте, — тихо сказала вона, і на її обличчі з'явилася звична зухвала усмішка. — Але для всього загону і особливо для лорда Керінгтона я залишаюся німим гвардійцем Семом. Якщо Кілліан дізнається правду зараз, це порушить усю нашу стратегію. Він занадто гордий, щоб приймати допомогу від дівчини з ворожого роду.

​   Леопольд ледь помітно посміхнувся, дивлячись у бік Кілліана, який саме обернувся, перевіряючи, чому загін пригальмував.

— Домовилися. Моє слово міцне. Але мушу попередити, леді Селіно... Кілліан Керінгтон хоч і мій політичний опонент, але він чесна людина. І, судячи з того, як він розпитував Артура про ваші навички, він уже зачарований вашим бойовим талантом. Буде дуже цікаво подивитися на його обличчя, коли правда нарешті відкриється.

​   Тієї ж миті Кілліан гукнув їх із голови колони:

— Ей, Блеквуде! Чому зупинилися? Ваш німий слідопит збився з дороги чи принцу знову зле?

​   Артур швидко кивнув Леопольду, показуючи, що розмову закінчено, і голосно крикнув у відповідь:

— Все в порядку, Керінгтоне! Сем просто перевіряв міцність стежки попереду. Рушаємо!

​   Селіна знову насунула кашкет на очі, миттєво перевтілюючись у мовчазну тінь, але тепер у неї з'явився таємний союзник у особі майбутнього кронпринца.