Розділ 27

Підійшовши ближче вовчиця почула гомін ватажків, деякі з них були занепокоєні, хтось був злим, що їм довелося їхати в таку рань не розуміючи до кінця навіщо. Щойно вона увійшла до подвір'я, де на неї чекали гості всі різко стихли та пильно проводжували поглядом Ельзу. В очах деяких вовків вона бачила зневагу, а дехто з їхніх  Бет не боявся висловлювати своє незадоволення.

– Яке приниження для всіх вовків, з яких це пір самки почали ставати ватажками. – вона чула це перешіптування завдяки своєму слуху, проте інші вовки теж це чули й вона це розуміла, адже Альфи не приховували посмішок.

– Прошу сюди. – вона вказала рукою в бік будинку й ті піднявши гордовито голову зайшли в середину, лише Кларіс Роксон виглядав спокійно та поводився, як завжди чемно. Що ще раз доводило, що всі плітки, які вона чула - необґрунтовані.

– Вітаю, пані Ельзо. – він привітався та шанобливо вклонив голову після чого увійшов зі своїм братом в середину.

Коли всі увійшли, то вовчиця побачила Тео, який йшов до неї назустріч. Вона полегшено видихнула, що їй не доведеться бути серед тих пихатих вовків самій.

– Нарешті. – вона сказала це та кинулася в обійми чоловіка вдихаючи такий приємний для неї аромат, який дарував відчуття спокою та безпеки. Поруч з ним вона відчувала себе добре й була щаслива, що він прийшов.

– Ти ж не сподівалася, що я полишу тебе саму? – він обхопив її талію руками та ніжно поцілував смакуючи кожний міліметр її губ. – Гаразд, ходімо, а то всі чекають. – вовчиця кивнула та вони увійшли в середину тримаючись за руки.

Альфи сиділи на стільцях, які завчасно підготували до їхнього візиту. Ельза з Тео підійшли за стіл та сіли посередині, щоб бачити всіх присутніх.

– Всім цікаво чому я зібрала вас всіх тут в такий час й не сумнівайтеся, що незабаром ви отримаєте відповідь на це питання. Всім відомо про нещодавні напади, які сталися на клан Роксонів та Лерісонів. На жаль, наші з вами вороги намагаються розсварити всіх нас, щоб ми не змогли об'єднатися. Адже поодинці - ми вразливі. Вчора ми з чоловіком відвідали клан Роксонів, у яких перебуває мій брат - вигнанець із клану. Він приєднався до вивертнів, проте не встиг стати повноцінно одним із них, йому завадив Кларіс. Мого батька вбив Ніко й один з вивертнів випив його кров. – всі почали перешіптуватися, адже вони знали про здатність вивертнів та як вони отримають силу інших вовків. – Прошу тиші, це ще не все. – всі стихли та з повною зосередженістю дивилися на Ельзу, від чого вона почала відчувати напругу. Проте, Тео підтримував її говорячи з нею ментально.

– "Продовжуй, люба, ти завоювала їхню цікавість." – він взяв її руку та поклав у свої долоні.

– Випивши кров Альфи вивертень не лише переймає частину його сили, а й набуває здатності перевтілюватися в людську подобу на дуже тривалий час. Я бачила у спогадах Ніко, що вивертні готують армію, поки що вони нападають на далекі поселення вовків, які не захищені. Проте, з кожним наступним нападом - вони будуть ставати сильнішими, коли випиватимуть кров наших вовків. І чим сильніший вовк - тим небезпечнішим стане вивертень. У нас є перевага, доки їм не відомо, що ми об'єдналися. Нам треба створити загін розвідників, в який будуть входити по десять вовків із кожного клану. Нам треба дізнатися їхній наступний крок, а тому треба завдати їм удару. Я готова очолити цей загін, щоб зчитувати інформацію з пійманих вивертнів. – Альфи сиділи нахмурившись, здається вони не дуже зацікавлені в пропозиції Ельзи.

– А що нам заважає знищити цих вигнанців зараз? Навіщо гратися в ці даремні ігри? Я не готовий віддати у розпорядження життя своїх вовків, якійсь самці. – всі почали вигукувати в підтримку одного з Альф, який вставши почав висловлювати своє незадоволення. Лише Кларіс мовчав, адже він був згодний з Ельзою.

– Тихіше! – крикнула вовчиця, проте ті продовжували кидати образи в її бік. – Замовкніть!!! – вона загарчала на все приміщення, а очі засяяли вивільняючи вовчицю на зовні. Всі стихли не в змозі опиратися її наказу, сила яку вона випромінювала зараз підкорила її волі навіть Альф. Це не лише її сила, вона відчула, як щось наповнювало її зсередини - це її малюки давали їй цю могутність, вона це відчувала, як і решта. Та Ельза змогла заспокоїтися та послабила вплив на Альф, вовчиця втомлено обперлася на спинку стільця, вагітність забирала багато її сил, всі помітили її стан, адже її обличчя трішки зблідло.

– Що це було? Ви теж це відчули чи не так? – один з Альф піднявся з місця та з подивом поглянув на вовчицю. – Жодний Альф не здатний впливати на інших ватажків, як ти це зробила? Я відчув наказ у своєму голосі й не зміг йому противитися. – всі затамували подих, боячись визнавати, що самка змогла взяти їхню волю під контроль.

– А ви прислухайтеся уважніше. – Кларіс спокійно сказав це, по його обличчю було видно ніби він не здивувався тому, що сталося. Всі як один зосередилися на слуху й відчули серцебиття, їх було три - Ельзи та ще два биття сердець йшло з її утроби. – В них тече кров двох Альф, невже вас й досі дивує чому Ельза змогла підкорити нашу волю? – він сказав це риторично, а в очах інших вовків прийшло розуміння й навіть побоювання. – Втрачати такого союзника повна дурість, адже краще не бути їхнім ворогом. В міру розвитку дітей вони будуть здатні на ще більші речі, а якщо вони вже зараз можуть впливати на Альф, то якою ж буде їхня сила потім? – всі задумалися над словами Кларіса.

– Про це ми й хотіли поговорити. – сказав Тео перебиваючи напружену тишу. – Ціль вивертнів - наші з Ельзою діти, вони хочуть випити їхню кров, щоб отримати могутність та знищити всіх нас. Крапля крові наших дітей зможе розірвати прокляття й вони отримають не лише силу, а й здатність приймати людську подобу та зможуть харчуватися, як звичайні вовки. Ви уявіть як перемогли одного вовка із силою, якій підкоряється Альфа? Ніяк. А якщо їх буде ціла армія? – Альфи розуміли, що Тео має рацію, як би їм не хотілося цього визнавати. – Ельза може протистояти їм та для цього нам треба вивідати, де вони ховаються, доки не почалися пологи. Ви знаєте, що в день пологів самка втрачає частину сили, адже діти поглинають багато енергії під час народження та виснажують свою матір. А ці діти надзвичайно могутні, тому вони заберуть її сили повністю й тоді Ельза стане надзвичайно вразливою, як і наші діти. Якщо це відомо нашим ворогам, то скоріш за все вони будуть очікувати цього моменту та зайвий раз не показуватимуться, доки не почнуться пологи. Нам потрібно виманити їх та вивідати, де вони переховуються. Мені не подобається ідея, що Ельза буде змушена йти із загоном майже в їхнє лігво, та доки вона має таку силу їй та вашим вовкам нічого не загрожує. Я вірю у свою дружину й знаю на що вона здатна. – всі загомоніли в знак згоди.