Розділ 26

Поселення Ельзи почало прокидатися, хоча сонце ледь-ледь визирало із-за горизонту. Вовки метушилися, займалися своїми справами не підозрюючи, що сьогодні вона оголосить надзвичайний стан. Її мордували думки та нерозуміння що робити далі. Вона ніколи не мріяла бути ватажком та дуже часто дражнила Майла за такі його мрії. Вона багато часу проводила зі своїм батьком й бачила як мало часу він приділяв своїй родині і якби Ельза з малечку не була б такою впертою, то навряд чи вона змогла ходити з батьком на полювання, чи їздити з офіційними візитами в інші клани. Її брати не проявляли такої цікавості до справ ватажка бувши зайнятими тренуваннями аби вразити його. Ельзу насправді в тому віці не цікавили ні полювання, ні кланові відносини. Вона лише хотіла бути ближче до батька, який через свій статус постійно був відсутній вдома або приходив, коли вся родина вже спала. Вовчиця ніколи не думала, що тягар ватажка спаде саме на її плечі, адже вважала, що бути ватажком означає не належати самій собі, а належати зграї. І вона мала таки рацію. Ельза сиділа на мосту кидаючи каміння в озеро. Вона любила усамітнюватися саме тут ще з малечку. Вона дивилася на схід сонця роздумуючи, як зграя відреагує на цю жахливу новину. А головне, як їм це сказати?

– Сьогодні ти надзвичайно рано прокинулася, хоча й не дивно. – Майл підійшов до сестри та вмостився поруч вихопивши з її рук пару камінців, які вона кидала у водойму. – Вчора ти не пояснила навіщо я відправив вовків зі звістками до всіх кланів у таку пізню пору. Нічого не хочеш мені розповісти? Що там сталося в Роксонів? – вовчиця застигла дивлячись на воду, а потім перевела погляд на брата.

– Чесно кажучи не хочу, бо сама не можу усвідомити все це. Та ти маєш знати одним з найперших, як Бета та як мій брат. – Майл побачив в її очах тривожність і це його сколихнуло, адже Ельза завжди рішуча перед будь-якими загрозами. По його спині пробігся холод. Він знав свою сестру, як одну з найхоробріших вовків та наймогутніших Альф і якщо навіть її щось налякало, то це надзвичайно серйозно.

– Ти мене лякаєш, сестро. – він говорив відверто, бо дійсно відчував щось насторожливе у її погляді.

– І не даремно. – вона вдихнула повітря на всі груди та обперлася руками об міст, на якому вони сиділи. – Роксони не причетні до нападу на моїх вовків, ба більше він намагався їх врятувати, як і свою кохану. На його поселення також здійснили подібний напад незадовго до подій в Мільську. 

– Це він тобі сказав? Не говори, що ти повірила йому. – Майл зі скептицизмом сприйняв це.

– Я бачила це на власні очі. Я зазирнула в його спогади й побачила все. – вона запнулася на якусь мить перш ніж сказати наступне. – А потім він привів Ніко і я зазирнула в його розум. Ніко вбив нашого батька, наш брат приєднався до вигнанців й один з вивертнів випив кров нашого ватажка. – Майл заціпенів від почутого. – Я покажу тобі все, що бачила та хочу попередити, що це буде дуже боляче. – вовчиця випустила ікла та прокусила свої зап'ястя. – випий краплю моєї крові, я впущу тебе у свій розум та покажу ці спогади. – брат невпевнено надпив кров, а потім Ельза поглянула в його очі та зосередилася й наступної миті вовк побачив жахливу картину. Він побачив все це ніби сам особисто був там, настільки ці спогади були реалістичними. З його вух, очей та носа почала текти кров й Ельза зупинилася. Він мовчав певний час намагаючись усвідомити побачене.

– То я стану дядьком двох прекрасних дівчат? – він ледь усміхнувся, намагаючись трішки розрядити напружену атмосферу. – Якщо у них буде твій характер, то я застрелюсь. Бо витримати трьох таких жінок понад моїми силами. – Ельза стукнула його кулаком в плече. – А якщо серйозно я зроблю все і навіть більше, щоб захистити цих малюків, сестро. – він взяв її за руку та поглянув в очі. – Нехай тільки хтось подумає їм зашкодити я власноруч вирву серце з їх грудей. – він стиснув її руку міцніше. – В них тече кров нашого клану, отже й моя також. І якщо те, що я побачив правда, то виверті не єдина наша загроза, сестро. Сила, якою вони вже володіють можуть захотіти інші клани. Вони захочуть в майбутньому одружити їх на своїх спадкоємцях, щоб закріпити могутність свого клану. Бо те, на що вони здатні зараз бувши у твоїй утробі - крапля в морі у порівнянні із силою, яку вони здобудуть ставши Альфами двох кланів. Ваш союз з Тео змінив все, бо ще ніколи не народжувалися діти від двох Альф. – він дивився на сестру, а та розуміла, що він говорить правду.

– Я знаю і це мене лякає. Вони ще не народилися, а в них скільки проблем. 

– Не забувай, що вони вспадкують не лише вашу з Тео силу, а й союзників. – він обійняв сестру за плечі та поцілував у скроню.

– Як і ворогів, брате. – Майл прикрив очі та глибоко вдихнув.

– Якщо так, то дядько Майл, їхня навіжена мати та батько - стане перешкодою для всіх, хто зазіхне на них. Вся зграя буде їх оберігати, Ельзо, й повір, вони відчують всю нашу лють. – вовчиця відсторонилася та з вдячністю поглянула на брата.

– Досить обіймів, бо мене зараз знудить від твого одеколону. – вона зморщила ніс. – Навіть відвар Барі не може впоратися з цією нудотою від такого смороду. Для кого ти так причепурився? Га? – вона з насмішкою поглянула по Майла.

– Для себе, я завжди ним користуюся. – він усміхнувся та відсторонився від Ельзи.

– Облиш, я тебе знаю все своє життя. Невже Юля повернулася зі свого завдання? – по його обличчю вона зрозуміла відповідь. – О ні, тільки не говори, що ти сподівався підкорити цією нудотою? Моя тобі порада, як від жінки - зміни його заради бога. Інакше ти всю нечисть навколо розлякаєш, не говорячи про вовчиць. У нас надто чутливий нюх.