Розділ 14

 Всі стояли в очікуванні, адже полювання ось-ось мало початися. Ельзі зав'язують очі та ведуть до Тео. Кожному подружжю необхідно пройти цей весільний ритуал на довіру. За традицією піймати здобич має наречена із зав'язаними очима, а наречений - бути її очима. Якщо наречена зможе вийти до сходу сонця зі здобиччю в пащі, то цей шлюб за повір'ям буде довговічним, адже не лише на коханні має будуватися пара, а й на довірі.
– Нехай пращури покажуть на скільки міцним буде цей шлюб! – вигукнув Сальван, а зграя завила на місяць оголошуючи початок полювання. 
 Тео обережно взяв Ельзу під руку та повів стежиною, яка вела до лісу. Ельза не знає скільки часу пройшло перш ніж вони зупинилися, вона чула запахи інших вовків, які не мали тут бути. Тут було ще дещо дивне, адже вона відчувала ще один запах, дуже знайомий запах.
– Тео, що тут відбувається? – рознюхуючи повітря навколо запитала Ельза вивільнивши свою руку з його захвату.
– Мій весільний подарунок, як і обіцяв. – Тео підійшов ближче до вовчиці ставши позаду та поцілував в оголене плече. Ельза загарчала у відповідь, від чого Тео не зміг стримати посмішки, яка проглядалася в куточку його губ.
– Мені знайомий цей запах. Хто це? – Ельза сконцентрувала свій нюх, слух та намагалася зрозуміти, де саме знаходиться "весільний подарунок". Все навколо ніби зупинилося в часі, вона чула лише помірне дихання, чула як тече кров по жилах і підійшла туди, куди привели її ці звірячі відчуття. Вона витягнула руку перед собою та намацала обличчя. Торкнувшись його вона відчула виямку, скоріш за все це був шрам, опустивши пальці трішки нижче вона зрозуміла, що рот був закритий тканиною. Вовчиця вивільнила кігті та розірвала тканину.
– Треба ж! Хвойда Вільтона. – його голос був низьким та моторошним, проте Ельзу він не лякав, а лише дратував. – У тебе явно зіпсувався смак, на жінок, Тео. Вона мені не до смаку, приведи іншу. – в його голосі було відчутно насмішку, а важке дихання Тео давало розуміти, що він почав злитися. Вовчиця зробила крок ближче до цього чоловіка. Вона стиснула його волосся на потилиці та промовила на вухо:
– Тоґі Роксон, я знаю навіщо ти верзеш усю цю дурню, то ж не витрачай сили, щоб здатися мені сміливим та безстрашним. – вона продовжувала тримати його за волосся. – Не сподівайся, що зможеш розізлити Тео та отримати швидку смерть. Твій брат Кларіс Роксон та за сумісництвом  Альфа вашого клану, чи не так? – вовчиця не приховувала задоволеного вищиру. А чи відомо тобі, що він вирізав моїх вовків на землях Мільську. – посмішка зникла з її обличчя. – Ваш клан вчинив злочин, за який ви понесете покарання. Вбити вовків на їхніх землях та ще й так підступно - стати вигнанцем для всіх кланів, ти знав? – вона відпустила його волосся та ходила навколо намагаючись зрозуміти його емоції за його диханням. 
– Твій брат продав нам ці землі, то ж ми мали повне право робити там те, що заманеться. – його вискал Ельза відчула навіть не бачачи вовка.
– Ти прикидаєшся дурним чи дійсно таким є? – вовчиця нахилила голову на бік вловивши його занепокоєння. – Прикидаєшся. – ствердно промовила Ельза. – Отже, мені не потрібно тобі пояснювати, що без згоди Альфи клану жодна земля не може бути проданою. І буду чесною, я не пам'ятаю, щоб давала згоду.
– А ти до чого тут, хвойдо? – Тоґі гучно розсміявся. – У вашого Альфи яйця замалі, щоб самому поставити мені ці питання, тому послав свою підстилку? – його сміх перервав гучний сміх Ельзи, який стих так різко, як і почався.
– До тебе новини не дійшли? Що ж, тоді давай з початку. – вона зняла пов'язку зі своїх очей та поглянула в очі Тоґі. – Стань на коліна. – очі вовчиці засяяли янтарним кольором, коли вона вводила його у гіпноз, і той не зміг їй опиратися, адже гіпнозу Альфи опиратися неможливо. На обличчі вовка з'явився подив та страх, здається він нарешті зрозумів, перед ким він стоїть. – Сила слова, що може бути сильнішим? Ти тільки уяви, на що здатні наші слова. Вони можуть образити, ранити та вбити. Тільки ось в моєму сенсі все це буквально. Пращури у священній печері нагородили мене найсильнішим даром - даром слова та обрали Альфою Лерісонів. Щойно я повністю опаную цей дар, то навіть деякі Альфи не зможуть опиратися мені. 
– Годі базікати, покінчи вже з цим. Ти ж цього хотіла? – кривлячи гримасу пробурмотів Тоґі.
 Ельза взяла вовка за підборіддя так, щоб бачити його очі.
– О ні, ти не отримаєш такої легкої смерті. Я зроблю дещо гірше. – вона вискалилася оголюючи свої ікла. Я принижу ваш клан та завдам твоєму брату такого ж болю, який зазнала я, коли він наказав вбити моїх вовків. Я оголосила винагороду за Ніко - за живого чи мертвого, який за моєю спиною продав вашому клану землю. Я не пошкодую навіть свого брата, то ж і ти не сподівайся на легку кару. І ось, що тебе чекає. Ти будеш здобиччю, яку я принесу своїй зграї до світанку. Я даю тобі шанс поборотися за своє життя, проте ти не зможеш втекти від мене. Я дам тоді фору і полювати я буду із зав'язаними очима, як велить весільна традиція. – Ельза не стримувала задоволений вискал, адже вона смакувала передчуття помсти за своїх вовків. – Ти тільки уяви, якою ганьбою покриється ваш клан, коли рознесеться звістка, що ти - всього здобич, яка була піймана із заплющеними очима та розірвана зграєю. Ти та твій брат станете посміховиськом та ганьбою на багато поколінь, а іншим це буде уроком. – Тео, який весь цей час стояв неподалік та спостерігав за Ельзою підійшов до вовчиці та поклав руку на її плече.
– Впевнена, що не хочеш покарати його іншим способом? – він пильно дивився на обличчя Ельзи, яка не зводила очей з Тоґі.
– Сумніваєшся в мені? – не відриваючи погляду запитала вона у відповідь.
– Ані трохи, люба. – вона поглянула на Тео з вдячністю та протягнула йому пов'язку, даючи зрозуміти, що вона готова до початку полювання.