Розділ 8

Ельза Лерісон
Краплі дощу, які стукали у вікно розбудили мене. Я хотіла підвестися, проте відчула руку Тео на своєму животі. Я обережно скинула її та підійшла до вікна. Дощ лив так сильно, що мені було важко прогледіти хоч щось. Зараз така ж злива панує у мене на душі, злива, яка змиває всі інші почуття, залишаючи бурю гніву та нерозуміння. Як за місяць моє життя встигло перетворитися на пекло? Я ніколи не відчувала кохання до чоловіка, проте не думала, що кохання також може бути й болем. Не було й дня, щоб я не згадувала Лайзо, я змусила його забути мене та наше кохання заради його безпеки. І що натомість? На місці, де мало бути моє серце залишилася безодня, порожнеча, яка затягувала туди й мене. Принаймні так я вважала. Не можу зрозуміти чому мене вчора так тягнуло до Тео? Ніби якась невидима сила штовхала в його обійми, а я не хотіла їй опиратися. Чому? Я мала його ненавидіти, а натомість не відчуваю до нього цього почуття. Мій мозок ніби відімкнули на якусь мить. Я вперше помітила, що його темно-блакитні очі, як вир, який затягував мене на дно, його гарячі руки ніби обпалювали шкіру, де торкалися мене. Я ніколи не відчувала такого потягу до чоловіка. І найстрашніше, що я не могла опиратися бажанню бути заручницею його поцілунків. Чому я відчуваю це? Чому я не змогла зупинити себе? Він ніби заклинач мого тіла, адже як тоді пояснити, що моє тіло вигиналося ніби змія від його дотиків? Можливо, це самообман, адже у мене не було досвіду з чоловіком. Чи можливо я намагаюся себе переконати в цьому? Я намагаюся зібратися з думками, проте все марно. Я заплющила очі, а перед очима він - Тео. Якого біса це відбувається зі мною? Скільки питань та жодної відповіді. Моя шкіра запалала, без сумніву це Тео дивився на мене, я це відчувала. Я чула як він наближається до мене й зрозуміла, що він стоїть за спиною, коли на моїй шкірі з'явилася кропива від його гарячого подиху на моїй шиї. Він не торкався мене, а мої ноги вже почали тремтіти, в животі ніби щось заграло. Він зарився носом у моє волосся та вдихнув аромат спускаючись нижче до ключиці. Я його не впізнаю.Хіба цей жорстокий, грубий вовк може так ніжно торкатися до мене? Чи це сон і я не можу прокинутися? Він ніжно поцілував мої плечі, а потім трішки прикусив шию, залишаючи на ній свої сліди, запах. Мої думки блукали в лабіринті та губилися.
– "Годі, Ельзо!" – я намагалася наказувати собі. Й нарешті, я змогла знайти сили відсторонитися від нього.
– Мені час йти, маю деякі справи. – на підлозі я побачила рушник, який вчора був на стегнах Тео, тому схопила його та прикрила ним своє тіло. – Ця ніч нічого не змінює, це був просто секс. – мені здається, що я намагалася це сказати більше собі, аніж вовку. Це видавав мій тремтячий голос. Куди поділася моя впевненість? Вперше я відчуваю себе безпомічною й це мене лякає, бо мені не притаманне це почуття. Мене лякає те, як цей вовк впливає на мене, я не знаю як взяти це під контроль.
– Справді? – на його обличчі заграла ледь помітна посмішка і я не витримала та поглянула на його губи, які ніби гіпнотизували. – Твоє тіло говорило інакше. – він зробив крок до мене й мій подих перехопило, кімната стала вужчою чи це мені здається?
– Не знаю, що ти собі надумав та це більше не повториться. – я насилу беру себе в руки, мені треба охолонути, впевнена це ейфорія від вчорашньої ночі не пройшла. Треба опанувати себе й зробивши глибокий вдих мені це, нарешті вдається. – Ми не маленькі й маємо розуміти, що іноді секс - це просто секс і не придавай цій ночі більшого значення ніж вона має насправді.
– Я ж говорив, що отримаю те за чим прийшов. Тепер ти тільки моя і я так просто не відступлю. Запам'ятай, це люба. – я підняла голову вище та нічого не відповівши пішла геть. Зайшовши у свою кімнату я зачинила двері та спустилася по них на підлогу.