Розділ 3. Боржок

Факт 3. Вовча зграя може складатися з 2-3 особин, а може мати і в 10 разів більше.

На відміну від волелюбного Сірого, Баян завше, як щур, для сходок своєї банди обирав занедбані підвали і старі бункери, немов вони гарантували, що в таких богом забутих місцях лягаві до нього не доберуться.

Якось Баян зі своєю бандою накрив одного колекціонера, де йому на очі потрапила стара касета з не менш давнім фільмом «Одного разу в Америці» з Робертом Де Ніро в головній ролі. Його зачепила ця історія. Ніби й не було столітньої різниці між хлопцями в кіно і його пацанами. Баян раз за разом передивлявся улюблені епізоди. Понад усе насолоджувався моментом, коли наймолодший хлопчик з такою насолодою їв красиве і неймовірно дороге тістечко. Баяну було знайоме це відчуття, коли готовий пожертвувати навіть мрією заради насичення шлунку.

Із Сірим у Баяна була укладена мирова, згідно з якою вони взаємно не заходили на непідконтрольну їм територію. Часом навіть спільно робили наскоки. Це було вкрай рідко, одначе траплялося. Особливо, коли потрібні були зайві кулаки в розбірках з іншими бандами.

– Що за хрінь, Баяне? – розлютований Сірий навис над вожаком, що вмостився за столом.

Наступного ранку після пограбування Сірий зі своїми хлопцями, крім Кота (нічна прогулянка не пішла на користь його здоров’ю), заявилися до Баяна. Їхній злющий вигляд не на жарт налякав юного романтика. Він же цілком комфортно почувався в підземному бункері, а тут його обступили зусібіч. Пушкін і Лисий заблокували двері імпровізованого кабінету ватажка. Молот обійшов ззаду і притулив ніж до горла Баяна. Малюк загородив дорогу з іншого боку, щоб у того навіть думки не майнуло вирватися. Сірий же став прямо перед Баяном і поклав на стіл украдений кейс, відкривши його перед носом хлопця.

Ще хвилину тому Баян велично сидів у кріслі, зробленому як трон – точною копією з фільму «Одного разу в Америці». Якось пацани з його банди зладнали подарунок босу на день народження. У свої двадцять два, встигнувши пройти пару ходок, Баян мріяв піднятися, як колись американські гангстери з кіно. Він вірив, що вартий повторити їхній шлях, хоч і по-своєму. Зберігши блатні зв’язки із зони, він дуже непогано заробляв, виконуючи доручення старших. Але зараз Баян мав жалюгідний і переляканий вигляд. Він здивовано дивився на вміст кейса – якісь газети, ну прямо як у його улюбленому кіно.

– Я тут не при ділах. У натурі…

– Не при ділах?! Та ти ж сам тридцять кусків обіцяв за цей кейс, – Молот натиснув лезом на горло Баяна.

– Ти підставив нас, – Сірий заклично махнув напарнику. – Малюку, давай...

Хоча Малюк сам по собі був добрягою, його неабиякі розміри чомусь незмінно жахали тих, з ким у нього мала вестись не дружня бесіда.

– Пацани, не вбивайте. Ви ж не мокрушники!

Ці слова запалили в очах Молота недобрі іскорки. Він опустив ніж, і щойно Баян полегшено зітхнув, як тут же отримав удар у вухо.

– Говори, виродку, а то пацани довго шукатимуть твою голову в цьому підвалі, але знайдуть її водопровідники, – гаркнув Молот, нависаючи над Баяном, який гепнувся зі стільця і ​​корчився від болю.

– Та я й сам у непонятці. Вірняк же був. Нормальний фраєр справу замовив, – заскиглив ватажок.

– Немає сенсу його місити, – перехопив Малюк руку Молота, який було замахнувся. – Він не бреше.

Баян відразу втямив, що ситуація змінилася на його користь. Він притьма звівся на ноги і став поправляти одяг, намагаючись хоч якось зберегти свою гідність.

– Сірий, так що робитимемо? – запитав Малюк.

– А що тут поробиш? Баяна кинули, а у нас хоч якийсь улов є.

З маленького підвального віконця під стелею долинув свист.

– Твої хлопці повертаються, – розшифрував поданий сигнал Сірий. – Баяне, не дмись, і на майбутнє не мути нас такими «дружніми» справами.

– Та щоб я здох! Той фраєр насідав, аби саме ваша банда накрила хату, мовляв, ви крутіші. Знаєш, як мене це зачепило?

– Здогадуюся.

– Але у мене й думка не проскочила, що це підстава. Він план будинку дав, усі камери і датчики показав.

– Гаразд, проїхали. Мир? – простягнув руку Сірий.

– Та валіть уже, – знехотя відповів рукостисканням Баян.

Банда Сірого попрямувала до виходу, де на стрьомі залишився Феррарі, що й подавав щойно сигнал. Сірий завжди прикривав шлях відступу, байдуже чи до друга в гості навідувався чи до ворога.

Залишений ним на вулиці любитель автомобілів насолоджувався сонцем і спогляданням чорного Кадиллак Ескалейда, не нового, звісно, проте не менш вражаючого. За кермом цієї неймовірно крутої тачки сидів якийсь типу блатний гопник, невідомо на чому розбагатілий, але в душі так і не вирісши із вуличної шпани, і нічим не відрізняючись від обіпертого на стіну будинку Феррарі.

– Та що ти з себе корчиш? Як по ресторанах шастати... так аж зразу. Годі єрепенитися! – смикнув він за руку ще зовсім юну дівчину. Вона не була схожа на повію, яку той міг би підібрати на окружній. У дівчини відчувалася чистота і невинність, та й біла сукенка на ній була хоча й дорога, проте доволі скромна. Такі наряди зазвичай надягають «правильні» дівчатка.