Факт 2. Вовки можуть упродовж хвилини-двох бігти зі швидкістю 30 км за годину. А в моменти небезпеки чи переслідування – до 56 км за годину.
– Чого ви зависли? Лягаві вже майже тут, – Малюк повернувся за друзями, не дочекавшись їх на виході.
І на підтвердження його слів здалеку блиснули маячки патрульних машин. Сидячи у викраденому автомобілі Жека і Феррарі занервували: копи на під’їзді, а хлопці десь вештаються. Не чекаючи, поки поліцейські перегородять дорогу, Феррарі натиснув на газ, і відразу ж із вихлопної труби «жигулька» вискочив згусток чорного диму.
– Якщо це корито заглохне, Феррарі, я тебе уколошкаю, – свої погрози Жека пересипав ще й колоритною лайкою.
– Та не дрейф. Це не машина, а монстр.
В руках майстра двигун хоч і з перебоями, однак все-таки запрацював. Зі свистом покришок по асфальту автомобіль різко зірвався з місця.
Хлопцям у будинку не стачило буквально кількох секунд, щоб зникнути до приїзду поліції. Сірому, Молоту і Пушкіну довелося перестрибувати через капот патрульного авто, щоб дременути далі по вулиці в напрямку, протилежному приїзду поліцейських. Благо вузька вуличка зменшувала маневреність автомобіля, тому поліцейським довелося гнатися за грабіжниками в масках, включивши задній хід.
Вибігши з двору, Тім із незворушним виглядом вже міг спокійно йти спорожнілою вуличкою в сторону Печерської Лаври до основної дороги.
Попри противний вереск сигналізації і писк поліцейських сирен, ніхто з жителів елітного району не виткнув свого носа, аби поцікавитися, що там сталося у сусідів. І Тім нахабно простував посередині вулиці, одначе пригинаючи голову, аби зайвий раз не маячити перед камерами стеження. І лише проминувши всі приватні володіння, хлопець зняв маску.
Останніми будинок покинули здоровань Малюк і найменший грабіжник Алмаз. Але цим хлопцям не поталанило. Як виявилося, на виклик приїхало відразу два патрульних автомобілі. І варто було хлопчаку вискочити на дорогу, як він тут же потрапив до рук поліцейського.
Не чекаючи, поки на нього кинеться другий коп, здоровань з одного удару завалив поліцейського, що схопив Алмаза.
– Стій, стріляти буду! – крикнув напарник, тримаючи на прицілі Малюка і позираючи на застиглого в нокауті товариша.
– Спробуй-но, дядю, – огризнувся Алмаз. – Ми неповнолітні і без зброї. Ти сядеш за перевищення.
Тут перший поліцейський подав ознаки життя: застогнав і замотав головою, намагаючись вернутись до реальності. Хлопці скористалися моментом, коли коп із пістолетом кліпнув на колегу, і шаснули в живопліт сусіднього будинку. Певна річ, там так само спрацювала сигналізація, та це вже нітрохи не важило.
Осоромлені служителі порядку змушені були дзвонити в диспетчерську і повідомляти, що якісь малолітки їх обвели навколо пальця. Після детального опису банди вже ні у кого на пульті не було сумнівів, хто саме сьогодні працював в елітному селищі столиці.
– Єгорін, по ходу твої малолітки щойно бомбонули приватний будинок, – повідомив диспетчер сорокап’ятирічному чоловікові. Той тільки недавно, нарешті, покинув свій робочий кабінет і втомлений, голодний і розбитий повертався додому на старенькій іномарці, якої жахався навіть пригнаний з-за кордону металобрухт.
– Де? – коротко поцікавився він.
– У Царському селі. Я тобі на вайбер скинув координати будинку.
Єгорін журно зітхнув: він і так очікував від дружини прочухана за пізній прихід з роботи, а тепер, коли (у кращому разі) заявиться додому вночі, точно буде скандал. Як він втомився від постійних дорікань! І головне, розуміє, що не має рації – мусить приходити раніше, та не може. Йому важко дивитися в її сумні карі очі. Колись їхнім блиском Оля його полонила. Заради неї він бозна-що витворяв, аби вона лише сказала жадане «так» і стала його дружиною. А зараз Єгорін тікає від неї не до іншої жінки, а ховається на роботі. Він боягуз, і від усвідомлення цього на душі стає гидко.
Капітану пощастило, він не встиг далеко від’їхати від центру, отож розвернувшись, Єгорін ввів у навігатор адресу обікраденого будинку, і прилад показав, що за шість хвилин поліцейський буде на місці.
І справді, нічним містом він швидко доїхав до приватного сектора, але на в’їзді різко пригальмував, побачивши підозрілого суб’єкта, який сутулячись і нервово зиркаючи навколо, перебігав дорогу. Сумнівів не було – це один із сьогоднішніх бомбил. Та й рюкзак за спиною, забитий далі вже нікуди, наче в альпініста, явно не для легких спортивних пробіжок.
Не роздумуючи, Єгорін вивернув кермо, щоб перегородити дорогу злочинцеві. Але, коли до хлопця залишалося якихось метр-два, між ними вклинився незрозуміло звідки виниклий «жигуль».
Жека висунувся з вікна автомобіля і прямо на ходу забрав у Тіма рюкзак, а ось дружка підібрати не вдалося. Мало того, що якийсь франт втиснувся на своїй хоч і не дорогій, але досить габаритної тачці, так ще й патрульна машина замаячила вдалині.
Оцінивши ситуацію, Тім подав знак хлопцям відчалювати, а сам кинувся в кущі, геть від дороги.
Жека з Феррарі дременули, але всупереч очікуванням хлопців, франт не поїхав за ними. А кинувши автомобіль, побіг за Тімом. Без рюкзака хлопчина легко відірвався. І якби за ним біг якийсь поліцейський, котрий фізичними вправами починав займатися тільки за два тижні перед перевіркою, то без труднощів відірвався б від переслідувача. Та Єгорін, попри свій вік, завжди був у добрій формі і не поступався хлопчику.