Розділ 25. Весілля. 1 частина

Дарина Люта

вересень 2013 рік

Відчуваю себе так, наче я маленький хлопчик, що смикає дівчинку, яка йому подобається, за коси. Весело, соромно і ніяково водночас. Напевне я тому й втекла, відчуваючи нестерпну ніяковість. Як взагалі можна так соромитись після усього того, що між нами було?!

– Ти йдеш, чи як? – окликнула, помітивши, що він не поспішив за мною.

У нього був надто серйозний і приголомшений вираз обличчя, як для того, що терпів і не такі мої витівки. Розуміючи, що його рух потрібно прискорити, розвернулась на каблуках і бадьоро пішла в сторону автобусної зупинки. Як тільки-но він відійшов від моєї заяви, так наздогнав мене. Неспішно пішов поруч, не намагаючись зупинити. При цьому тяжко було не помітити на його обличчі посмішку, яку я раніше не бачила.

– І куди ми ідемо? – поцікавився він в мене так, наче йому абсолютно байдуже куди. Навіть якщо на край світу, чи назад до мисливців – неважливо.

– Ми, – роблю наголос на перше слово з усмішкою, – їдемо до Руслани, провідати її. Вона питала: чого ти їй апельсини несмачні перестав носити? Я вирішила не розказувати їй про наші «маленькі пригоди». Тож, її потрібно якось задобрити та заспокоїти, вважаючи на її тендітний нинішній стан.

– Тендітний? – з іронією перепитав хлопець. – Ми з тобою про одну і ту ж твою сестру говоримо? Ні разу не бачив її «тендітною». Минулого разу, коли ми до неї приїжджали, вона Кирила побила палкою ковбаси! Він після цього до неї ні ногою.

Пирснула від сміху, так і представивши цю страшну картину.

– Напевне він добряче її розлютив, – спокійно зауважую, згадуючи листування з Кирилом увечері. – У нього до цього талант.

– Він назвав її «вагітною самкою», – не стримуючи посмішку, Кай обігнав мене і встав напроти, не даючи йти далі.

– Не знала, що він самогубця, – удавано жахаюсь. – Знаючи її характер, йому ще пощастило, що вона ударила його сервелатом, а не засунула в…

– Вона грозилась, але в очевидному її стані, йому ледь вдалось спастись, – завірив мене Кай, посміхаючись, після чого змінив тему. – Нам туди.

Він акуратно взяв мене під руку, наче та найцінніше, що йому приходилось тримати та повернув у зовсім іншу сторону, та повів мене до стоянки перед кафе. Ми зупинились, його рука ледь помітно сповзла з мого ліктя до долоні, після чого він взяв мене за руку. Невагомо, спокійно, для нього навіть ніжно, утримуючи мене поруч. Триматись з ним за руки було якось затишно і ніяково. При тому, що у нас доходило куди до більшого, ніж тримання за ручки. На стоянці біля кафе, не було машин, лиш мотоцикл. Судячи з того, як цілеспрямовано Кай відвів мене туди, – його. Саме на цьому знарядді тортур він збирався везти нас в лікарню.

Є два типи жінок: перші – які вважають чоловіків на байках крутими та сексуальними; другі – вважають мотоцикли небезпечними іграшками чоловіків з кризою середнього віку, або незрілих юнаків, які хочуть щось комусь довести. Чи не важко здогадатися, до якого типу належу я? Мені вже не тринадцять, щоб я верещала, побачивши хлопця в шкіряній куртці на мотоциклі. Зважаючи на те, що я уже пережила, менше за все мені хочеться розбитися на мотоциклі. Каю, як вовкулаці, у разі аварії нічого не буде, а мене будуть збирати по шматках. Особливо якщо Кай водить, як його названа матінка. Не те, що я йому не довіряю, скоріше я не довіряю собі. Можливо в мені говорить страх, адже я не можу нормально користуватись рукою після перелому, і швидше за все не зможу втриматись на мотоциклі й хвилини.

– Надіюсь, ти жартуєш, – з сумнівом дивлюся на мотоцикл, поки неслухняні пальці ледь ворушаться, стискаючи сумочку.

– Ні, – промовив він рішуче, відпускаючи мою руку й простягаючи шолом.

– Я на цьому не поїду, – видихнула я, навіть не намагаючись взяти простягнений шолом.

Зізнаватись, що фізично не зможу витримати поїздку не хочеться. Мені й того, як він намагається не дивитись на мої шрами достатньо. Кай же сам знаходить для себе відповідь, пройшовшись поглядом по мені, поки не натикається на надто короткій сукні та моїх ногах. Його погляд так і залишається там, наче там і справді є на що дивитись. Куди, куди, а хлопці на мої ноги раніше так не дивилися. З моїм ростом і зайвими кілограмами там і дивитися було ні на що. Здається я не багато через це втратила, адже це не аби як дратує. Особливо тому, що він погляд відвів тільки коли я ноги сумкою прикрила.

– Не через сукню і туфлі! – мої щоки спалахнули, а голос дзвенів, мов натягнута струна. – І ти на цьому теж більше їздити не будеш, особливо в нинішньому стані.

– Чому? – його голос звучав тихо, але в ньому відчувався виклик. Він замер, наче з ним в такому тоні ніколи ніхто не розмовляв.

– Тому, що це небезпечно! – роздратовано пояснила, забираючи з його рук шолом і повертаючи його на мотоцикл. – Я не хочу, щоб ти знову через мене постраждав.

Кай застиг, дивлячись на мене, не кліпаючи та затаївши подих. Так зіграти здивування просто неможливо. Напевне він сильно відвик, що хтось сміє щось йому забороняти. Точно уже пожалів, що зв'язався зі мною. Десь усередині виникло дурне бажання засміятися, як типовий лиходій із фільмів. Я мала рацію – бути поганою до біса приємно.

– Може Кирилу його подаруєш? – запропонувала, ледь насміхаючись. – Чи продаси на барахолці?

У нього сіпнулося око від таких пропозицій, адже мотоцикл він явно любив. Надто доглянутий той мав вигляд, навіть блищав на фоні сонця. Лице Кая витягнулось, він збирався щось висловити по цьому поводу, але я закрила його рот, пальцем надавивши на його підборіддя. Ця вільність його торкатись, виходила за межі наших стосунків. Раніше тільки він дозволяв собі торкатися мене без дозволу, а тепер і я набралася такого нахабства. Наважилася, і провела рукою від підборіддя по обличчю до волосся. Погладила його по голові, немов малу дитину, чи слухняну собаку. Хотілося іронічно назвати його «хорошим хлопчиком» і почесати за вушком, та його самооцінка не переживе такого удару. Тому лиш погладжую його по голові. Волосся м'яке, шовковисте, пасма прослизають між пальців, приносячи задоволення. Опускаю погляд на його обличчя, він прикрив очі – не одна я отримую тут задоволення. Відсмикую руку, розуміючи, як неправильно все, що я зараз сказала і зробила. Він ловить її, не даючи мені відступити.