Вовче кохання
Післямова
— Ви так глибоко передаєте цю картину, наче й були ними.
— Ох доню! Був. Проте не ними.
— Ви перевершили себе!
— Спасибі.
— А це їхні діти?
— Так. Ксенія та Кирил.
— А це їхній вовк?
— Так. Картер. Вернувся-таки. Не зміг стерпіть розлуки…
— Вони такі щасливі.
— О так! Це справжнє вовче кохання. Вірне, щире, єдине на все життя…
Двоє замовкли та дивилися на картину. На ній була дівчина, хлопець і їхні двоє дітей. Поряд ніг лежав вовк, який радісно висопив язика. Усі усміхалися. Які ж прекрасні були ті хвилини!..
(У нижньому краю портрету підпис: «Миттець своїй подрузі Елі та її чоловіку Бішопу».)
Щиро ваша,
Siren Tethras
♥
З любов’ю для вас!
#11195 в Любовні романи
#2440 в Любовне фентезі
#5675 в Фентезі
Відредаговано: 24.09.2020
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
