Розділ 14 "Кохання чи залежність"

Що відомо про кохання? Що це взагалі таке?  Це почуття чи залежність?

В кожного в житті настає момент, коли зустрічається вона - кохана людина. Але як ми визначаємо, що це саме та людина? Чому ми не можемо самі обрати до кого це відчувати? За життя можна зустріти багато людей, але ми не відчуваємо кохання до всіх. Як дивно щось відчувати і не мати можливість це пояснити. І не має в світі слів, щоб описати, що саме ти відчуваєш до коханої людини. Чи можна сказати, що кохання це вибір? Думаю, що ні. Адже ми не обираємо, хто це буде. Просто з'являється людина до якої почуття сильніші ніж до інших. Покохавши ми стаємо невільними рабами іншої душі. Ми починаємо думати не тільки за себе. Наші думки ніби в полоні тих очей, що не йдуть з голови. Я б сказала, що ми стаємо залежні від цієї людини. Наші відносини впливають на нас, наш настрій, думки, погляди. Коли кохаєш, світ стає іншим. Ти вже не відчуваєш себе одиноким. Але так не завжди.

Об'єкт нашого кохання може не відповідати нам взаємністю. Тоді можна вважати, що це хвороба, ліків від якої не існує. Тоді це не кохання. Це випробування, кара. А коли бачиш, що твоя кохана людина з іншою, це пекло. Ти не можеш доторкнутись, відчути тепло бажаного тіла. Лише в думках уявляєш щоб могло між вами бути. Й цим робиш собі ще гірше. 
У мене вже були відносини. Пол Сміт. Високий, кароокий хлопець з широкими плечима. Мені так подобались його ямочки на щоках, коли він посміхався. Моє перше кохання. Мій перший досвід.

Він був турботливим та уважним до мене, але це було спочатку. Перший рік відносин все було чудову. Та з часом я почала помічати, що він спілкується з іншими дівчатами і це була не просто дружба.  Я думала, що кохаю і не хотіла його втрачати. Хотіла бути з ним по при все. З часом він став не такий як завжди, я не розуміла в чому причина. Почала себе звинувачувати. Можливо я щось зробила не так, чи можливо якось образила його. Але потім він сказав, що нам потрібно зробити паузу. Недовго він чекав як я помітила, що він вже з іншою. То він ще будучи зі мною вже з нею спілкувався. Мені тоді було дуже тяжко. Перше кохання, перший досвід стосунків з гірким післясмаком. Я думала, що з ним ми створимо сім'ю. Вірила в наше щасливе майбутнє. Він говорив, що теж цього хоче. Ми дуже часто про це говорили. Він дав мені надію на це, а потім все зруйнував. Коли ти вперше переживаєш розрив відносин, то думаєш, що життя на цьому закінчилось. І ніхто крім нього не потрібен. Ми не спілкувались довго. Але з часом він знову нагадав про себе, хоча ще не завершив свої відносини з нею. Але мені було байдуже. Я просто була щаслива від того, що він мені написав. Ми знову почали спілкуватись. Вони розійшлись і наше спілкування переросло в щось більше. Але  як раніше вже не було. Я вже не довіряла, постійні підозри. Та й він вже був не тим, кого я покохала. Він використовував мене.Знову зрадив. І я вдячна долі, що цієї людини більше нема в моєму житті. 

Я вважала, що то було в нас кохання. Але крім болю я нічого не отримала. Стільки виплаканих сліз, розтоптана гордість. Це були нездорові відносини. Але я думала, що ми з усім справимось, все переживемо. Лише зараз я зрозуміла, що не хочу переживати. Я хочу жити. 
Ось так в моєму юному віці я пережила зраду двох чоловіків. Спершу батько покинув, а потім Пол. Двічі покинута, зраджена, розчарована. Нема довіри більше. Після цього важко знову довіритись комусь. Знову відкритись. Знову покохати.

Кохання - це дуже часто страждання. Іноді воно приносить лише негативні емоції. Але тоді це не може називатись коханням. Це хвороба, що вражає мозок і душу. Змушує страждати, катувати себе думками. Кожен день проживати марно. Лише час полікує. Можливо колись з'явиться людина, яку я покохаю, і будуть кохати мене. Щиро. Без зрад і брехні. 

А як знайти в собі сили зізнатись, що покохала людину, яку ненавиділа? Чи була це взагалі ненависть? Чи кохаю я Кая Уокера, ні. Напевно. Не можу бути впевнена. Не можу себе зрозуміти. Не розумію своїх почуттів. Але в думках останнім часом лише він. Його відношення до мене змінилось. Взагалі ми до цього майже не спілкувались. Я знаю його все своє життя і ніколи він не полонив мої думки як зараз. Раніше я просто знала, що є собі такий Кай Уокер. Симпатичний, сильний, нахабний, неурівноважений ,з проявами агресіями. Він мені ніколи не подобався. В дитинстві він навіть мене ображав. Можливо з того моменту з'явились негативні почуття до нього. Після смерті матері він зненавидів весь світ. Завжди був злий і грубий до всіх. Але ж якось Дейзі витримує його. 

Доречі, я ніколи не бачила близькості між ними. Щоб вони цілувались, обіймались чи навіть тримались за руки. Чи можливо я не звертала на це уваги. Раніше мені було байдуже.  

А що змінилось? Пора мені отямитись! Те що ми один раз поцілувались нічого не змінює. Це не має на мене ніяк впливати, а тим паче виклакати якісь емоції. Кай Уокер і Олівія Райт. Ой ні за що! Цьому не бути. І я не хочу псувати його відносини з Дейзі. Можливо в них теж кохання.

Але я вважаю, що коли кохаєш, інших не існує для тебе. І точно не виникає бажання цілувати когось іншого. Можливо Кай грає з нами. Можливо він не здатний кохати і для нього це все гра. Забавка з нашими почуттями. Я ніяк не можу його зрозуміти. Він показує себе грубим, але в його очах я бачу щось хороше. Чому все так складно?

Як там не було б, але відтепер я триматимусь подалі від Кая Уокера. Спілкування тільки на теми, що стосуються зграї. Все.