Розділ 7 "Вечірка"

Кай довіз мене до самого дому. Я мовчки вийшла з машини. Він теж нічого не сказав. Не пройшло і дня з мого перетворення, а життя так змінилось. І я.

В порозі мене чекала вже розлючена мати. Навіть йти не хотілось. Серце поволі стискалось. Вже в голові прокручувала все, що скаже місіс Райт.

Я пройшла до вітальні. Мама мовчки послідкувала за мною. Її мочання насторожувало. На дивані вже сиділа Емі. По ним було видно, що обоє цю ніч очей ні на мить не зімкнули. Трошки відчувала себе винною.

Нарешті порушила тишу мати й сказала:

- Я чекаю пояснень! –  Її очі спалахнули гнівом.

- Ти взагалі розумієш, що за цю ніч ми з мамою пережили, - додала Емі.

Опустила очі, зробила вид що мені соромно. Так соромно трішечки було, що хвилювались. Та я ж попереджала, що не здамся.

- Розумію, що ви переживали за мене. Але ви ж знаєте мене, що якшо я чогось хочу, то обов’язково доб’юсь цього. Так, в місті мисливці. Зараз небезпечно. Але в будь-якому випадку я б була в небезпеці. Мисливцю байдуже, хто перед ним. Чи то повноцінний вовк, чи потенційний. А так я хоча б зможу оборонятись, - здається моя маленька промова пом’якшила злість матері. На обличчі вона змінила гнів на милість.

Тяжко зітхнула, підійшла ближче, обняла.

- В якійсь мірі ти права. Я рада, що з тобою все добре.

- То як воно? – заінтриговано прощебетала сестра.

- Спершу думала, що помру. А потім, коли найжахливіша частина ритуалу скінчилась, то відчула себе по-справжньому вільною. Стільки нових здібностей, почуттів. Дух перехоплює від захвату. Але я така втомлена, тому якщо ви не проти, то я б пішла спати. Бо валюсь з ніг.

Мати з сестрою  розумінням віднеслись до моєї виснаженості. Бо й самі пам’ятають, як то вперше через таке пройти.

Я пішла до своєї кімнати. Зразу ж направилась до ванної кімнати. Мені негайно потрібно змити з себе весь бруд після нічних пригод.

Вляглась в своє ліжко і відразу ж заснула.

Як недивно, але мама не стала читати мораль за мій вчинок. Моя впертість дісталась мені від неї. Тому хоч вона і злилась на мене за якісь мої вчинки, деколи не підтримувала, але розуміла мене. Що мені дуже в ній подобалось.

Проспала я, напевно, днів три. Наповнилася знову силою, енергією. Та що там вже казати – ніби заново народилась. В якійсь мірі це було й справді так.

Я відчувала себе іншою. І після того, що я дозволила собі з Каєм. Нова «я» поки що мені не подобається. То була величезна помилка. Мої почуття до нього не змінились. Він все так же мене дратував. І сьогодні я не відчуваю нічого з того, що було в лісі. Я була не в собі. А він скористався цим. От і все. Навіть не подумав про Дейзі. Якби мій хлопець таке зробив, то я б загризла до смерті його.

Тепер мені буде незручно з нею спілкуватись. Та й не знаю, як тепер поводити себе з Уокером. Здається, вперше у мене з’явився секрет, яким ні з ким не можна поділитись.

В ліжку було так добре, але потрібно вже вставати. За три дні хоч раз треба вийти з дому. Потрібно практикувати свої нові здібності. І я вже чую як Емі піднімається сходами і прямує до моєї кімнати. Як це фантастично бути особливою.

Вихором сестра залетіла до кімнати, навіть не постукавши. Стрибнула до мене в ліжку й почала мене лоскотати.

- Олівія, вставай. Нам потрібно готуватись до вечірки.

- До якої вечірки? – з цікавістю я запитала.

- Вечірка з нагоди твого перетворення і приєднання до нашої зграї.

Бажання йти на вечірку зовсім не було. Там буде Кай, а я не хочу попадатись йому на очі. Мені й без нього добре. От аби його взагалі не бачити. Це було б так прекрасно. Та що поробиш,  треба йти.

- Давай вставай. – Емі вже почала насильно стягувати мене з ліжка.

- Добре, добре. Встаю. Ти і  мертвого дістанеш, Емі. До вечору ще багато часу, встигнемо. Зараз я піду снідати. Я така голодна. – Ніколи не думала, що голод може бути таким сильним. Здавалося б, що я місяць сиділа тільки на одній воді. Апетит став сильнішим після перетворення. На багато.

Я пішла на кухню. Приготувала собі м’ясо з овочами. З’їла подвійну порцію, а голод не втамувала. Оце так. Тепер розумію, як мати і сестра можуть так багато їсти. Надіюсь зайві сантиметри в талії через це не з’являться.

Цілий день займалась своїми справами. І не помітила як настав вечір. Емі вже копирсалась в моєму гардеробі, обирала щоб мені одягнути. Вечірка буде в лісі, біля місцевого озера, тому і одяг має бути відповідним. Сестра вже причепурилась. Одягнула сині джинси прямого крою,  білу кофтинку оверсайз, кеди. Ночі вже були холодними, адже осінь вже потроху бере владу в свої руки. Мені був до душі стиль одягу сестри, та  самій захотілось обрати лук для себе. Я обрала чорну сукню нижче коліна, до якої личили мої улюблені біли кросівки. Чомусь мені захотілось одягнути саме сукню. Вона чудово підкреслювала мою струнку фігуру. Накинула на верх легеньку чорну куртку.

- Ти така красива, - зробила щирий комплімент Емі.

- Ти теж добре виглядаєш. Та ми вже спізнюємось, тому ходімо вже.

Ми з сестрою направились до машини, за кермо сіла Емі. І вже хвилин за десять були на місці. Вечірка була поряд з домом Кая. Ну звісно ж.

Надіюсь ми з ним сьогодні пересікатись не будемо.  Та мені так пощастити просто не могло.

Він сидів біля вогнища на колоді. Біля нього як завжди була Дейзі. Поряд стояв Ніл, розмовляв з якоюсь привабливою дівчиною. Мені вона була не знайома. На вечірці було надто багато народу. Видно, що тут були не тільки члени зграї, а й звичайні люди. О, навіть Ванеса. Потрібно піти привітатись.

- Я підійду до подруги, привітаюсь і повернусь, - повідомила сестру.

Вона кивнула головою і направилась до Дейзі.

Ванеса була не сама. Поруч був високий широкоплечий хлопець. Видно було, що вони  фліртували. Треба обов’язково з ним познайомитись. Я ж повинна знати з ким спілкується моя подруга. Бо вона така довірлива і погано розбирається в людях. А у мене це добре виходило, а з здібностями перевертня ще легше це робити. Вовка не обманиш. У нього добре розвинена емпатія.