Розділ 1 "Порушена традиція"

«Порушена традиція»

Привіт! Я Олівія. Ми будемо разом подорожувати моєю історією. Надіюсь тобі сподобається. І ми разом будемо переживати хвилювання, страх, радість, здивування. 

«Читач проживає тисячу життів, перш ніж помре. Людина, яка ніколи не читає, переживає тільки одне» Д. Мартін

Тому пропоную тобі прожити ще одне маленьке життя.

Почнемо!

***

Ліс – це окремий світ наповнений життям. Мешканці лісу не завжди показуються на очі, тому там ховається багато таємниць і ніколи не знаєш точно, хто там живе. Ми звикли чути щебет птахів, бачити як хитра руда лисиця ховається в свою нору, почувши як лісом гуляє людина. Як вранці між стовбурами дерев блукає сивий туман, а в повітрі стоїть запах мокрої трави. І як сонце намагається пробитись через листячко та освітлює своїми променями лісові галявини.

Але, якщо пройти глибше в ліс, то можна доторкнутись до чогось особливого і водночас жахливого. Стати вільним, не на мить. Бо вкусивши одного разу свободу, твоє життя вже не стане колишнім. Ти станеш по-іншому дивитись на світ.

Отак і я, жила безтурботним життям, навчалась, ходила гуляти з друзями, закохувалась. Як і всі сміялась, плакала, ловила моменти щастя. Були грандіозні плани на майбутнє. Все було ніби добре, але якесь не моє, чи що.

Мій батько, Джозеф Райт, покинув мою матір, Сідні Райт, коли мені було п’ять років. Він завів собі іншу сім’ю, переїхав до сусіднього міста і навіть не дзвонив, щоб привітати з днем народження. Більше я його не бачила. Якщо чесно, то навіть не знаю, чи хотіла з ним знову зустрітись. Він покинув нас. Зрадив маму. Не цікавився нашим життям. Його ніколи не було поряд, коли був так потрібен. Іноді мені не вистачало батьківського тепла.

У мене ще є сестра, Емі. Вона старша за мене на два роки. Хоча ми з нею майже не схожі. Тільки якщо сильно придивитись, то можна побачити декілька спільних рис. Емі була схожа на батька. Рудоволоса, ніби поцілована вогнем. Рожеві щічкі, зелені материні очі, маленькі губи, рубінового кольору. Струнка, висока, зваблива. Ми з нею були не тільки сестрами, а ще й подругами. Довіряли одна одній всі секрети. Я знала ким вона була, та ким мала стати я. Завжди мріяла бути схожою на неї.

Від мами мені дістався середній зріст, струнка фігура, як берізка. Довге русяве волосся, часом неслухняне. Темні карі очі, іноді аж чорні, мініатюрний носик. Пухкенькі виразні губи, кольору чайної троянди.

Завтра в мене день народження. Великий день. Адже саме завтрашня ніч назавжди змінить моє життя. Я стану іншою. Якою саме ще не знаю. Та надіюсь, що нова «я» мене не розчарує. А сьогодні останній день мого звичайного життя.

Ранок був як і всі ранки кожного дня. Нічим не вирізнявся. Я встала, вмилась, почистила зуби. Здається, не виспалась. Ліжко, мов магніт, манило назад в свої теплі обійми. Але треба йти, бо мама вже двічі кликала снідати.

- Добрий ранок, люба! – Обізвалась місіс Райт. Вона сиділа за столом, пила свою улюблену чорну каву, смакувала млинцями з кленовим сиропом.

- Добрий, - коротко відповіла я. – А де Емі?

За столом сестри не було. І в кімнаті теж. Бо вона поряд з моєю, коли йшла, то побачила, що там вже пусто. Зазвичай ми кожного ранку снідаємо втрьох, щоб не сталось, які б не були термінові справи. А сьогодні чомусь сестра вирішила порушити цю традицію.

- Вона вже пішла. У неї з’явились важливі справи.

Хм, які це можуть справи в неї з самого ранку. Та не надавши цьому великої уваги, я почала снідати. Поклала на тарілку два млинці, полила малиновим сироп, налила соку, та всілась навпроти Сідні. Люблю снідати маминими млинцями. Таких як вона не готує ніхто. Цікаво, після завтра я так само смакуватиму ними? Чи зміниться мій смак, мої вподобання?

Доївши свою порцію, я швиденько після себе прибрала і пішла назад до кімнати. Сьогоднішній день хочу провести з своєю шкільною подругою. Як звичайнісінька людина.

Погода сьогодні пречудова, спокійна. Так тепло. А на душі чомусь зовсім неспокійно. Схвильовано. В передчутті чогось невідомого, цікавого, дивного. Стільки емоцій вирує в моїй душі.

Хочеться одягнути щось легке, що буде підкреслювати мою струнку фігуру. Я одягнула темно-зелену сукню з маленьким вирізом на спині. Підібрала зручні босоніжки та швиденько пішла на зустріч.

Ну от ми вже трішки познайомились.

Як гадаєш, що на мене чекає завтра?

Пиши свої варіанти в коментарі і тисни кнопку «подобається» та підписуйсь) 

Мені буде приємно.