Вовча зграя
Пролог
Він стояв поряд. Такий бажаний, красивий, неймовірний. Та не мій. Бажання доторкнутись вустами до його яскраво-червоних губ, так і спонукало до дій. Але не можна. Потрібно зібрати останні краплі своєї волі та бути стриманою. Ніколи не думала, що можна так сильно чогось жадати. І не мати можливість насолодитись тріумфом своєї перемоги.
Я маю мислити тверезо. Зараз не час для фантазій. Свою рішучість та сміливість потрібно направити в інше русло.
В цю мить ми знаходимось під прицілом нашого ворога. І тільки я можу нас врятувати. Це мій обов’язок. Обов’язок будь-якого вожака своє зграї. Моєї зграї.
«Зараз я накинусь на нього і дам тобі час, щоб ти міг врятувати Емі. Йди і не озирайся назад. Щоб тут не відбувалось. Я альфа. Я маю захистити свою сім’ю» . – подумки приказним тоном сказала я, дозволивши Каю влізти в мої думки.
Він не може не підкоритись своєму вожаку. Тому якби він не опирався, але мав йти.
Я хутко накинулась на здорового чоловіка. Намагаючись махом ноги вибити зброю з його рук. Та він не розгубився. Зробив постріл раніше ніж моя нога встигла торкнутись рушниці. Куля виконала свою місію і влучила в моє тіло.
Страшений біль оволодів тілом.
#4307 в Фентезі
#8493 в Любовні романи
#1857 в Любовне фентезі
Відредаговано: 04.02.2022
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
