Село є село.
Постійно там вся мова завʼязана на містиці і магії. Можливо старші просто язиками чешуть, але діти сприймають ту мову набагато серйозніше.
Якось почули ми від бабці слово «Вовчі ягоди».
— А чого вони так називаються? — допитуємося.
Бабця, примружившись, мовила:
— Бо, як наїстеся тих ягід, то вовками станете.
Ну, а нам що?! Ми ж іще не такі фільми бачили!
От вирішили, що точно треба спробувати. В головах одразу з'явилися образи: вовк має бути чорний, отже й ягоди теж чорні.
У селі тільки один кущ з такими ягодами— чорна бузина. Що ріс за селом, під вказівником на якому написана назва села.
Радість була неймовірна. І ми бандою рвонули до того куща. Наїлися ми тієї бузини до відвалу й стали чекати, коли вже почнемо перевтілюватися. Та замість того, щоб обернутися на вовків, животи наші загуркотіли, як перед бурею. Змінилися наші плани, на перегони до найближчих зарослів з лопухів.
Згодом знайшла нас чиясь бабця. Побачила нас, таких «вовків», і довго сміялася. А потім, підсміюючись, погнала нас додому поїти ліками від перевтілення, а точніше від поносу.
І от після того випадку вже точно ніхто з нас не мріяв про перевертнів.
Хоча, в селі й досі іноді шепочуться, що в лісі ночами чути дивне виття. Але це не ми.
Відредаговано: 02.01.2025