ВоскресІння

В пустелі сорок днів минуло...

В пустелі сорок днів давно минуло

В молитві й пості день і ніч

І вже коли втрачав Він силу

Диявол сміло тоді приступив

 

«Чи син ти Божий? – злобно спокушає –

Візьми і їж! Що ж в тому злого?

Невже не хочеш? А чи не голодний?

А може уже сили сотворити чудо не стає?

 

А ось гляди, моє все царство…

(І враз перед очима всі царі і сильні світу

Що правлять в ньому, із його вини

І війнами народи травлять,

Бо слугами вони є сатани)

 

Скажи ж мені одне лиш слово –

Рогатий далі не вгавав – що я тут бог

Признай! Признай за мною право

І правити тут на землі ти будеш ними

 

Бо все моє! Мені воно все передане

І маю право я на всю і свя

Тож тільки скажеш і перейде

До тебе в руки влада ця!»

 

«Геть сатано, брехливий блазню –

Ісус відказує йому – Твоє ніщо!

Бо ти лиш раб і сотворіння

Що збунтувало і відійшло!

 

Тобі тут не належиться нічого

Бо тільки Богові возносити хвалу

Творцеві й батькові усього

Молитву слави й вічну похвалу!

 

Не спокушай ти більше свого Бога

Бо Я прийшов спасти рід цей

А тобі в пекло лиш одна дорога

І зникни назавжди з перед очей!

 

Я в жертву йду себе за світ принести

Щоб кожен, хто повірує спасіння мав

Щоби навічно зло із сердець стерти

Щоб кожен вірив, мав надію і любив!»




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше