ГЛАВА 10

Теодор

 - Загалом, немає тут ніяких окультистів, та й розломів теж немає, - звучав в покоях його величності голос Сайласа, що лився з порталу, створеного його величністю для зв'язку зі своїм радником.  - Тільки спека, спека і пісок, який норовить забратися туди, де його бути не повинно абсолютно.  Навіть магія безсила проти цього пекла.  Якщо ми проведемо тут ще пару днів, то точно зваримося живцем.

На підтвердження своїх слів Сайлас змахнув крапельки поту з обличчя.  Виглядав він дійсно не дуже.  Тонка сорочка липла до тіла, вологе світле волосся скуйовджене, а обличчя розчервонілося.  Куди з більшим задоволенням він би зараз розгадував інтриги відбору наречених, але, на жаль, у першого радника короля були інші обов'язки.

 - А що кажуть місцеві?  - перервав Сайласа король, поправляючи трохи нервово манжети сорочки.

Масивний годинник мірно відраховували час до початку першого випробування в відборі наречених, і його величності кортіло якнайшвидше закінчити його, щоб повернутися до невідкладних справ.

 - Нічого вони не говорять, - перший радник якось невизначено махнув рукою.  - Так тут місцевих щось днем ​​з вогнем не знайдеш!  Все в порядку, все спокійно, як і завжди, кажуть.  Ніхто не помітив нічого такого...

 - Або ж це затишшя перед бурею, - задумливо промовив Теодор.

 - Хіба що, перед піщаною, - посміхнувся Сайлас.

Його величність не поділяв його веселості.  Перший радник щось пропустив.  Адже не могло все бути так гладко, раз патруль виявив жертовного барана і один із символів хаосу.  Та ще в думках спливали слова матері про цю провидицю з її раптовим видінням!  Храм, день сонцестояння і тьма.  У дівчини багата уява!  І все ж... Потрібно перевірити!

 - А що з пустельним храмом?  Ви там були?  Розмовляли зі служителями?

 - Не були.  А навіщо?  - здивовано промовив Сайлас.  - Ми сюди не молитися прибули, з одного боку.  Та й кому може в голову прийти викликати демона в божественному храмі.

 - І все ж перевірте храм, - у його величності з'явилося недобре передчуття.  - І, якщо все в порядку, повертайтеся до палацу.

Якщо в храмі все чисто, то за тиждень там не може утворитися розлом.  І значить, слова цієї "провидиці" просто блеф.

 - Як скажете, ваша величність, - полегшено кивнув перший радник, і його настрій значно покращився: - Як пройшло знайомство з нареченими?  Вечеря вдалася?

Вчорашній вечір Теодор провів під прицілом уважних захоплених і напружених поглядів наречених, що так і норовили нібито ненароком звернути на себе увагу.  Втім, як і завжди.  Його величність звик до всіх хитрощів придворних терр.  Всі ці однакові посмішки і ваблячі погляди, давно не відгукувалися в його душі.  Та й що він міг розгледіти за цими масками?  Ні, йому б хотілося побачити кожну дівчину з боку, коли їй здається, що на неї ніхто не дивиться.

Вони всі прийшли сюди в надії на перемогу.  Але для чого їм потрібна була ця перемога?  Для гучного титулу?  Для влади?  Хоч одна з них розуміла, що взагалі її очікує?

І ще його величність хвилювало те, що магія ніяк не відгукнутися ні на одну з дівчат.  Адже батько говорив, що як тільки він знайде свою королеву, його сила примножується.  Між монархами з'являється зв'язок, який неможливо зруйнувати.  Але за вечерею... він не відчув нічого.  Або за столом не було тієї самої дівчини, або цей зв'язок працювала якось по-іншому.  Можливо, потрібно поспілкуватися з нареченими наодинці.

 - Хм... вечір цілком вдався, - туманно відповів його величність.

 - Цілком вдався?  - Сайлас здивовано хмикнув.  - Ви про мисливських псів і про демонів говорите з більшим почуттям.  Невже ви не виділили кого-небудь?  Наприклад, терра Аберсвейт, юна, ніжна і вродлива, як квітка філорнейской троянди.

 - Я б сказав, дуже юна і полохлива, але... дам їй шанс проявити себе, - Теодор згадав дівчину, що дивилась на нього скоріше з переляком, ніж з якимось іншим почуттям.

 - А терра Селестія?  Ефектна дівчина!  Чорне волосся, очі як ніч, а говорить ніби співає... - мрійливо промовив Сайлас, явно знайомий з цією террою не з чуток.

 - Я дивлюся, ти сам поклав на неї око, - справедливо підмітив його величність.  - Королеві мало бути ефектною зовні.  І ти прекрасно це розумієш.  Мені потрібно поспілкуватися з ними наодинці, а ще краще - поспостерігати зі сторони.  Поки я не готовий когось виділяти. На відміну від її величності.

 - Не сумніваюся, що у королеви вже з'явилася фаворитка!  - хмикнув Сайлас у відповідь.  - І хто ж ця щасливиця?  Може, терра Керріна?

 - Ні, Сайлас.  Її фаворитка зовсім не наречена, - важко зітхнув Теодор.  - Ворожка-розпорядниця настільки зачарувала її, що я вже навіть сумніваюся в тому, що ця дівчина потрапила сюди випадково.  Ти про неї щось дізнавався?

 - І знову ви мене ображаєте, ваша величність!  Правоохоронці повідомили, що вона чиста, як сльоза немовляти, - Сайлас доповів, вклавши в голос всю свою впевненість.  - Хай там як, у палаці б її не було.

Кімнатою прокотився мелодійний дзвін, що лився з годинника і нагадав його величності про майбутнє випробування.

 - Що ж, чиста, як сльоза, кажеш... Поглянемо!  Загалом, я чекаю від тебе звісток з храму!  До вечора!  - Теодор розвернувся до порталу і, деактивувавши, попрямував до дверей.

Випробувань на скромність не було в історії відборів жодного разу.  І Теодору було навіть цікаво, що придумає так звана розпорядниця відбору.

 - Ваша величність!  - ерр Нортон, який чекав за дверима, тут же вклонився його величності.  - Терра Соулей вже чекає вас в зимовому саду!  Все готово для проведення першого випробування!

 - Дуже добре, - Теодор кивнув чоловікові.  - Ти вже встиг з нею поспілкуватися?

 - Так, ваша величносте!  - ерр Нортон натхненно заговорив, - Чудова дівчина.  Розумна.  Вихована.  Вона дуже уважно слухала мої поради!  Можете бути спокійні!  Терра Таяна дуже здібна і схоплює все буквально на льоту!