5. Змініть свій напрямок думок і зміните свою долю.

Матвій вражено витріщався на Магду, йому раптом забракло повітря, не було сил вимовити слова.

- Що?! Це що жарт?!

- Тільки ти сам можеш собі допомогти, Матвій.

- Про що ти говориш?! - чоловік роздратовано підвівся і навис над ворожкою.

Здавалось Магда не звертає жодної уваги на його емоційність і зліст, дівчина спокійно пила чай роздивляючись квіти гортензії на підвіконні.

- Магда!?

- Сядь, будь ласка. 

Матвій підозріло дивився на дівчину, але послухав.

- Ну?!

- Все у твоїй голові.

- Тобто, ти хочеш сказати, що я видумую всі симптоми і симулюю?!

- Ні. Ти справді хворий. Твої головні болі і погана робота серця - від страхів і невпевненості, звідси і тремтячі руки. Крім того ти живеш у постійному напружені і стресах, тебе переповнює гнів, ти не можеш справитись з емоціями. Це все виливається у втрату свідомості і тремтіння рук. Я готова посперечатись, що є людина перед якою ти винен. Твоє сумління не дає тобі спокою. Звідси такі симптоми як поганий сон. А на фоні цього всього розвиваються комплекси, Матвію, от тобі і проблеми з інтимним життям. Про який секс можна говорити, якщо ти не можеш розслабитись?

- Ти хочеш сказати, що виною всьому мої емоції і стреси? Серйозно?! Жінко, ти з глузду з'їхала?!Отак ти лікуєш?!

- Можеш мені не вірити, діло твоє, Матвію. Але якщо не зміниш спосіб життя, у меня для тебе погані новини. З такими почуттями і думками можна дуже тяжко захворіти.

- І який же спосіб лікування?! - чоловік з насмішкою нахилився просто до обличчя Магди, так близько, що їхні носи майже торкались одне одного.

Дівчина навіть не здригнулась, здавалось вона прораховує кожен рух Короля, знає наперед як він вчинить, що скаже...

- Спочатку пробач! Примирися з тим, хто розпеченим залізом клеймить уже стільки часу. Він пробачить.

Матвій з жахом відсахнувся і крісло ледь не перекинулось під вагою його тіла.

- Звідки ти...

- Сам сказав, що я відьма. Я багато знаю, Матвій. Багато бачу. Мертві не вміють говорити. Але вони чудово слухають.
- Ти що мене за дурня маєш!? - Матвій вкотре звірвався на ноги. - Довго готувалась до цього шоу?! Хто тебе підкупив?! Хто заплатив, щоб ти пудрила мені мізки, Магдалино!? - чоловік кричав на все горло.

- Мені ніхто не платив. Хотів дізнатись, що з тобою, я сказала. Тепер тобі вирішувати, що робити далі.

- Думаєш я повірю у цю маячню?! Ти себе чуєш?!

- Я тебе не тримаю. 

Магда підвелась, спокійно забрала чашки і вийшла. Матвій одразу пішов слідом. 

Вони зустрілись у дверях, Магдалина поверталась у кімнату з невеликим мішечком із тканини.

- Ось. - простягла чоловікові. - Якщо таки вирішиш спробувати щось змінювати, просто залий на хвилин 20 кипятком і пий на сон. Чудодійного ефекту не обіцяю, але поспати зможеш і без поганих снів.

- Обійдуся.

- Та не збираюсь я тебе труїти!

- Думаєш, я боюся тебе?! - презирливо зміряв поглядом. Магда усміхнулась:

- Боїшся. Але не мене, мого дару, моїх слів. Правди боїшся. Вас завжди двоє - ти і твій страх.

- Божевільна!

Матвій гучно гримнув дверима, так, що скло задзвеніло, за кілька хвилин почулося вищання шин і автомобіль зник у нічній темряві.

Магда втомлено присіла на ганку притулившись головою до одвірка, Циган потерся об її плече і лизьнув щоку.

- Ми ще зустрінемось Матвій. Життя весь час нас зводить, навіть якщо ти цього не пам'ятаєш.