3.Пустоту у серці часто заміняють тим, що можна купити.

Тьмяне світло VIP кімнати дозволяло розслабитись і викинути з голови зайве. Ірландське віскі довголітньої витримки залишав приємний присмак у горлі. Матвій сидів на оббитому оксамитом кріслі з високою спинкою і з іронічною усмішкою дивився на дівчину навпроти. Білявка граціно рухалась під повільну музику, звабливо вигинаючись і крутячи стегнами. Її плаття давно залишилось лежати біля вхідних дверей, хоча воно мало що прикривало. Дівчина залишилась в одних трусиках, а округлі груди підстрибували у танці і так і манили доторкнутись до них.

Матвій байдуже окинув тіло дівчини поглядом і задоволено прицокнув язиком, танцівниця помітивши реакцію, почала рухатись ще сексуальніше і призивно усміхатись. Чоловік лише сховав посмішку в склянці з напоєм і одним ривком притягнув білявку до себе. Вона грайливо скрикнула, навіть не пручаючись обняла чоловіка і з такою пристрастю почала відповідати на поцілунки, що Матвій ледь не розгубився. Притка. Точно знає, для чого вона тут. 

Матвія Короля таким не здивуєш - скільки таких дівча було в його житті, скільки ще буде. Доступні, без зайвих комплексів і заморочок. Вони чудово знають, як доставити задоволення і чітко розуміють, коли з ними прощаються. Такі легкі стосунки на кілька ночей влаштовували всіх. Матвій чітко окреслював межі і варто було йому помітити, що дівчина починає вимагати більше ніж він хоче їй дати - вони прощались. Одрузу і назавжди.

Настя донедавно була просто ідеальною - виконувала свої "обов'язки" так, що Матвій ніяк не міг виспатись кілька ночей підряд. От тільки, дівчина надто багато собі почала дозволяти - набридливі дзвінки, ревність, забаганки... для себе чоловік вирішив остаточно - ще одна ніч і вони прощаються.

Саме тому зараз його руки зминали податливе тіло, поки Настя розстібала гудзики його сорочки.

Парочку перервав дзвінок, Матвій думав не піднімати, але телефон не стихав. Чоловік скинув обурену переривом Настю на підлогу і та скрикнула, гепнувшись голими сідницями на холодну плитку.

- Матвійчик, не піднімай. - протягнула солодко і облизала пухлі губи.

- Це з роботи! - сказав тоном, який не терпить заперечень. От тільки до Насті не дійшло - вона спробувала вирвати мобільний з рук за що Матвій з легкістю підняв її на руки і жостко посадив у крісло.

- Не забувайся, солоденька.

Король відповів на дзвінок, кілька хвилин послухав співбесідника час від часу хмурячи чорні брови.

- Через двадцять хвилин буду. - чоловік на ходу одягав сорочку і приводив до ладу штани.

- Мась? 

Матвій на мить уже і забув про голу дівчину в кріслі, кинув на неї роздратований погляд і скривився.

- Щоб з завтрашнього дня твого духу в клубі не було! Думаю цього вистачить за моральну компенсацію. - під ніжки крісла полетіла солідна сума. - Було приємно познайомитись. - останню фразу виплюнув з такою зневагою, що Настя розлючено підірвалась з ліжка і спробувала заліпити ляпас.

- Не влаштовуй сцен. - тонка ручка була перехоплена на пів дорозі. - Я двічі повторювати не буду.

Двері гучно грукнули впустивши на мить світло з коридору і залишивши оголену білявку на самоті. Дівчина стискала кулаки у безсилій люті і ледь стримувала сльози.

Олег Іванович невпевнено завмер біля дверей кабінету власника клубу. Чоловік нервов витер спітнілі руки об піджак і переступав з ноги на ногу не насмілюючись постукати. Сорокадвохрічний працівник "Колізею" чудово знав, що Матвій Аристархович не дає поблажок, як і других шансів. Пересонал підбирали ретельно, дізнавались найменші деталі біографії, варто було раз оступитись і можна було прощатись з роботою. От і зараз з-за закритих дверей кабінету долинав знервований голос Матвія, директор з кимось розмовляв по телефону, оскільки голосу співбесідника чутно не було. Розмова явно була неприємна, власник "Колізею" ніколи не кричав, але вмів говорити таким тоном, що хотілось провалитись крізь землю.

- Марат, ми давно співпрацюємо, ти мене знаєш! Якщо завтра це питання не вирішиться, ми розвірвемо контракт. Мене не цікавлять твої проблеми, якщо клуб втратить репутацію. Дексаров, ти пам'ятаєш скільки нулів виплачуєш у разі зривів? Або завтра всі документи у мене, або ми прощаємось.

Схоже, Матвій кинув трубку, бо в кабінеті запанувала тиша. Олег Іванович нервово поправив костюм, постукав у двері і, одримавши дозвіл, увійшов.

- Викликали? - чоловік спробував приховати емоції.

Матвій Король сидів у розкішному шкірному кріслі і перебирав документи. Кинувши погляд на працівника ліниво піднявся на ноги і прискіпливо оглянув Олега.

- Думаю, сам знаєш чому ти тут. - дочекався невпевненого кивка і продовжив: - Вчора вночі виявилось, що новий завіз алкоголю - сурогат. Перевірка доставок твоя робота! 

- Ми користуємось послугами цієї фірми уже доволі давно і я... - договорити не дали:

- Олег, мені все одно скільки ми співпрацюємо з поставщиком! В твої обо'язки входить перевіряти якість товару! Ти розписуєшся за кожен ящик! Ти одтримуєш за це зарплату! І я тобі нагадаю, що сума стоїть доволі непогана! За такі гроші можна було кожну бутилку перевірити!

Голос Матвія звучав холодно, здавалось він наче лльодом кидає. Олег втиснув голову в плечі і відвів погляд. Чоловіка злило, що він має прогинатись під цього багатого виродка! Молодший на тринадцять років Матвій не сильно звертав увагу на різницю у віці, точніше йому на неї було байдуже. Зараз він був начальником, а Олег простим робітником і саме від Короля залежала подальша доля працівника.