Вороже виховання

Один юнак Михайлик дуже любив дивитись телевізор в дитинстві. Там йому подобався один телеведучий, який розважав його. Матері це не сподобалось і вона з криками та воплями ганяла його за це, щоб він менше дивився телевізор та більше вчив уроки, від чого в нього навіть не раз в серці йокало.

Батько цього Михайлика їздив в сусідню країну на заробітки та все таки вирішив, що краще туди вже свою родину забрати, щоб зайвий раз не їздити. Тому Михайлик тепер переїхав жити повністю з батьками в сусідню країну та залишив ту країну, в якій народився. Там він ходив до школи і вже там мати ганяла його, щоб він вчив уроки, а не телевізор дивився.

В тій сусідній країні почалась компанія злісної пропаганди проти тієї країни, в якій народився Михайлик. Михайлик та його батьки стали жертвами цієї пропаганди, за що зненавиділи ту країну, в якій проживали раніше і так навчили Михайлика.

Пізніше почалася війна сусідньої країни проти тієї країни, в якій народився Михайлик. За цей час Михайлик вже підріс, отримав громадянство цієї сусідньої країни та став її заядлим патріотом. А батьки, що батьки? Вони відправили його на війну воювати, бо толку з нього ніде не було. Вчитись він не хотів, професію якусь освоювати не мав бажання, тому жив, як неприкаянний. А так батьки йому сказали, що героєм стане та і зарплату велику будуть платити, завдяки чому допоможе батькам в старості. Те, що вони його посилали вбивати мешканців колишньої своєї країни їм було байдуже, бо вони давно відреклись від неї та синочка таким же виховали.

Михайлик на фронті став гарним снайпером, тому що влучність в нього була на ура. Він і раніше захоплювався стріляниною за часів навчання в школі з предмету захисту вітчизни. Також він ще любив з друзями в тирі постріляти, де брали саме його, щоб він по вигравав їм достатньо призів. Тому не дивно, що на фронті Михайлик став снайпером. Його вже там не Михайлик називали, а Міх-97. Тому він мав солідний статус та прізвисько.

Нещодавно вийшов такий випадок у Міхи-97, коли він вбив одного військового з ворожої армії, що в нього аж серце йокнуло так, як в дитинстві, коли мати на нього кричала, що він дивився по телевізорі улюбленого телеведучого. Він так досі і не зрозумів, чому в нього були такі відчуття, тому що серце надто грубим стало його та байдужим до злих дій.

Насправді Михайлик вбив того самого улюбленого телеведучого свого дитинства, якого він не впізнав, тому що той телеведучий постарів, змінився за ті всі роки та став на захист своєї вітчизни, на відміну від Михайлика. Бо кого захищав Михайлик невідомо. На сусідню ту країну ніхто не нападав, а в свою рідну країну він вже повернувся в статусі окупанта. Так і ніхто не зміг йому про це пояснити, особливо його горе-батьки, які відправили в свою рідну країну на горе-заробітки. 

Можливо, міг би донести йому той улюблений телеведучий це, але останнім часом він зник з етерів телевізора, а телевізор вже втратив свою актуальність. Він не був таким мейнстрімом для таких людей, як Михайлик, хіба що для його батьків.

Батьки, на жаль, не змогли донести сину думку ту, що в свою етнічну країну потрібно повертатись не зі зброєю, а з гостинцями. Тому, що вийшло, те й вийшло. В Михайлика йокнуло серце після вбитого ним власного улюбленого телеведучого, але він навіть цього не помітив, бо давно вже втратив те серце, яке було в нього в дитинстві.

Присвячується в пам’ять загиблого воїна ЗСУ, екс шоумена та телеведучого Максима Неліпи. Нехай буде вічна пам’ять загиблому нашому герою та захиснику вітчизни.

                                                                                     2025 рік